Компоненти та види старіння

          Розгляд кожного з напрямків теорій старіння дозволяє цілісно обґрунтувати феномен старості. Окремі науковці намагаються поєднати їх у видах, компонентах та підходах до старіння. Дж. Біррен у процесі старіння виділяє три взаємопов’язані компоненти: біологічне старіння, яке призводить до зростання вразливості організму і високої ймовірності смерті; соціальне старіння – зміни соціальних ролей, які призводять до змін пат тернів поведінки та зміни соціального статусу; психологічне старіння передбачає вибір адаптації до процесів старіння, прийняття рішень і стратегій долати труднощі. Відповідно, Дж. Тернер і Д. Хелмс поділяють старіння на три види: біологічне старіння – біологічні зміни організму з віком (інволюція); соціальне старіння – як індивід пов’язує старіння із суспільством, поведінка і виконання соціальних ролей ним у похилому віці; психологічне старіння – специфічне відчуття психологічної старості, що має як об’єктивні ознаки (зниження інтелектуальних здібностей, звуження емоційної сфери), так і суб’єктивні прояви. К. Віктор вважає, що біологічний підхід зосереджує увагу на фізіологічній стороні старості, соціальний вивчає старість у соціальному контексті (як індивідуальні переживання людини похилого віку, її місце у суспільстві, проблеми старості та їхнє розв’язання на рівні соціальної політики), психологічний підхід характеризує мислительні і психічні аспекти старіння.

          Маріям Равільєвна Мінігалієва також зазначає, що необхідно розрізняти психологічний і соціальний вік людини. Перший визначається самовідчуттям особи, баченням власного місця у віковій структурі. Другий перш за все пов’язують із віком суспільства у цілому. Соціальне життя починається з того моменту, коли людина стає особистістю, і закінчується із втратою цих якостей. Закінчення соціального життя може не співпадати із фізіологічною смертю.

          В.Ф. Моргун наголошує на необхідності провести диференціацію поняття «старість» на, по-перше, старість календарну або хронологічну, але календарний вік, як відомо, не головна ознака перебування людини, на певному віковому рівні; по-друге, старість біологічну, таку, що означає зменшення функціональної повноцінності органів, яка може компенсуватися за рахунок життєвого досвіду, інтегрованості процесів тощо; по-третє, старість психологічну (вона може бути і у молодих за віком людей), про яку, на думку Л. Сева свідчить зниження «норми прогресу», Л.І. Божович – відсутність інтересів, О.М. Леонтьева – реальне життя особистості у суспільстві [Моргун-переод]. Згадані види старості, на думку В.Ф. Моргуна, далеко не завжди збігаються.

Last modified: Saturday, 7 April 2018, 11:36 PM