Соціальна ситуація розвитку у старості

              Соціальна ситуація розвитку у старості, зокрема на її початку пов’язана із відходом від активної участі у виробничому житті суспільства та виходом на пенсію. У цей час, на думку М.В. Єрмолаєвої, людина стикається з вибором між соціальним та індивідуальним життям. Саме цей вибір і визначає стратегію подальшої адаптації до старості, і, відповідно, структуру емоційних переживань у цьому віці.

           Далі соціальна ситуація визначається стосунками з різними людьми, участю або не участю в житті різних спільнот, отриманням піклування від інших осіб.

          О.В. Краснова вважає, що соціальна ситуація для людини похилого віку зумовлена численними різноманітними чинниками, зокрема, умовами її раннього життя, соціальними, культурно-історичними і особистісними особливостями. У таких умовах особистість створює способи адаптації чи узгодження із змінами ситуації, у тому числі, із віковими змінами.

           У сучасному суспільстві спостерігається зростання інтересу до психологічних проблем старості, що зумовлено низкою причин, серед яких соціальні – збільшення частки людей похилого віку у структурі населення, оптимізація їхньої працездатності та життя у цілому; скорочення чисельності багатопоколінних сімей, у наслідок чого старі батьки – самотні, живуть окремо від дітей та онуків, потребують допомоги, у тому числі і соціально-психологічної; аналіз старості як віку розвитку, а не деградації.

Last modified: Saturday, 7 April 2018, 11:19 PM