Старість і старіння

     старіння

        Старіння – це процес, постійні зміни, які відбуваються у зрілих, генетично представлених організмах, які існують у певних умовах середовища і просуваються у хронологічному віці (Дж. Біррен). У процесі старіння переважають темпи деструктивних процесів над реконструктивними (О.В. Краснова, О.Г. Лідерс).

         Старість – результат старіння, досягнення певної межі вищезгаданих змін.Старість науковці за певними характеристиками порівнюють із дитинством. Адже у дитинстві відбувається опануванняпевними навичками, а у старості - їхнє згасання. Але більшість вчених вважають, що цей особливий етап не є «негативом» дитинства, адже різні фази старіння не зустрічаються у період становлення особистості.

             Науковці вважають недоречним уживання поняття «старість» (асоційованого з втратою працездатності, пасивністю і подальшою інвалідизацією) щодо усіх людей цієї вікової категорії (М. В. Єрмолаєва), особливо щодо тих, які свідомо створювали свій життєвий світ відповідно до своїх задумів. Поняття «старість» доцільно відносити до біологічної інволюції, домінування якої над іншими формами старіння (психічної, соціальної) характерно для адаптивного способу життя (виживання) на завершальному його етапі. Навпаки, вибравши для себе активний спосіб життя, людина послідовно проходить період зеніту зрілості, пізньої зрілості і період «одкровення Іно-буття».

          Процес старіння, результатом якого є старість, є не генетично запрограмованим, але генетично детермінованим процесом (В.В.Фролькіс). Тобто, генетично запрограмоване не саме старіння, а тип обміну речовин, від якого залежить темп зміни, руйнування організму.

          Головною особливістю старості є поступове поширення інволюційних процесів (Б.Г. Ананьєв, Н.Х. Александрова). Адже мікроінволюційні зміни виникають набагато раніше старості.

          Старість з точки зору культурно-історичного розвитку людства – один із наймолодших періодів. Давні люди старості не мали. Раніше у суспільстві не було місця тим, хто через фізичну слабкість переставав бути повноцінним учасником видобутку прожитку. Історики та етнографи зазначають, що перші старі люди з’явилися з початком використання вогню, коли вони отримали функції його охоронців (О.В.Хухлаєва).

Last modified: Saturday, 7 April 2018, 11:53 PM