Предмет та цілі геронтопсихології

Старість, пізня зрілість, пізня дорослість, геронтогенез, дряхлість, третій вік – поняття, які позначають період життя людини, який починається приблизно з 60 років. Це – третя, заключна епоха життя людини, яка неоднозначно оцінюється науковцями і суспільством. Епоха втрат, проблем, хвороб, але і епоха цілісного функціонування людини. Поряд із обмеженням життєдіяльності організму, згортанням його окремих функцій, зниженням адаптаційних можливостей, з’являються нові функції, механізми, можливості, які сприяють пристосуванню організму до нових умов. Тобто, поряд одночасно з інволюційними процесами на всіх рівнях організації життєдіяльності настають зміни і новоутворення прогресивного характеру, спрямовані на подолання деструктивних явищ в геронтогенезі.

 

Психологічні проблеми цього віку вивчає така галузь психології, як геронтопсихологія. Геронтопсихологія – розділ геронтології та вікової психології, який вивчає особливості психіки та поведінки людей віку пізньої дорослості; тобто, закономірності, механізми, психічні факти і явища, які визначають процес розвитку людини у старості. Вона досліджує стабільність і зміну поведінки та досвіду людей у пізньому віці.

 

Геронтопсихологія зосереджує увагу на потенціалах розвитку старіючої людини. У цьому її відмінність від геронтології, яка погіршення, руйнування певних особливостей, функцій розглядає як важливу ознаку старіння. Геронтопсихологія приділяє увагу взаємозв'язку біологічних, соціальних та психологічних аспектів старіння, динаміці особистості людини після зміни звичного характеру діяльності, викликаної природним старінням організму.

 

Метою геронтопсихології є дослідження закономірностей, механізмів, психічних фактів і явищ, які визначають процес розвитку людини у старості й розробка на цій основі засобів і методів психологічного супроводу. Це дозволяє допомогти старіючій людині адаптуватися до тих змін, які в ній відбуваються.

 

Завдання геронтопсихології:

  1. Обґрунтування процесу старіння психіки людини.
  2. Виявлення взаємозв'язку між біологічним і психологічним старінням.
  3. Встановлення особливостей впливу вузького і широкого соціуму на старіння особистості.
  4. Пошук і обґрунтування перспектив залучення літньої людини до різних сфер громадського життя.
  5. Встановлення співвідношення старіння і різних видів діяльності.
  6. Надання рекомендацій з адаптації літньої людини до змін, які відбуваються в її житті. Такі зміни зумовлені виходом на пенсію, появою вільного часу, відмовою від старих звичок та інтересів, необхідністю перебудувати стосунки з оточуючими, смертю рідних та друзів, зростанням залежності від оточуючих через фізичну слабкість, самотністю, потраплянням у закладі соціального забезпечення тощо.
  7. Профілактика психічних порушень у старості (депресії, тощо).
  8. Обґрунтування умов продовження активної життєвої діяльності людини у процесі старіння.
  9. Установлення психологічних чинників довголіття тощо.
Last modified: Saturday, 7 April 2018, 11:06 PM