1.3. Основні засади податкового законодавства України

"Хто платить менше всіх, більше всіх скаржаться". 

 Закон Дрю


Статтею 4 Податкового кодексу України закріплено перелік та загальне уявлення про зміст принципів, які формують регулювання відносин оподаткування. Принципи відображають співвідношення, взаємозв’язок елементів податкової системи (податків, зборів).

Податкове законодавство України відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України ґрунтується на таких принципах:

  •  загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу України;
  •  рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
  •  невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
  •  презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
  • фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
  •  соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
  •  економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
  •  нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоспроможності платника податків;
  •  стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
  •  рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
  •  єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено Податковим кодексом України, сплаті не підлягають.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Податкового кодексу України Верховною Радою України, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
При встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Остання зміна: п'ятниця 16 листопад 2018 3:32