Теоретичний матеріал 6. .

Німецька класична філософія

 

1 Особливості та значення німецької класичної філософії

2 Філософське вчення І. Канта

3 Філософська система Г.Гегеля

4 Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Німецька класична філософія стала вершиною розвитку і разом з тим завершенням європейської класики 18-19 ст. Цей небачений досі злет філософської думки був пов'язаний з перебудовою суспільної свідомості. Основними представниками німецької філософії цього періоду стали І. Кант Й. Фіхте  Ф. Шеллінг Г.Гегель Л. Фейєрбах К.Маркс і Ф. Енгельс.

Визначними ідеями тут залишилися

- уявлення про розумність людського існування

- ідея історичного розвитку

- віра у всемогутність науки

- принцип активності суб’єкта

- гуманістичне ставлення до людини

- створення концепції суспільної надіндивідуальної природи свідомості

- прагнення перетворити філософію на науку

- теоретична розробка діалектики

Одним із найважливіших досягнень німецької класичної філософії стає теоретична розробка діалектики. Діалектика виступає як вчення про розвиток і як універсальний філософський метод пізнання.

Основоположником німецької класичної філософії стає І. Кант В його творчій діяльності виділяють два періоди - докритичний і критичний. Ранній критичний період творчості Канта присвячений філософським проблемам природознавства а також конкретно-науковим дослідженням у галузі фізики астрономії географії.

Основний критичний період його творчості пов’язанний з написанням трьох фундаментальних творів в яких викладена система кантівської філософії.

-Критика чистого розуму присвячена проблемам гносеології теорії пізнання

-Критика практичного розуму  є викладом етичного вчення Канта

-Критика здатності судження містить основи кантівської естетики та теорії культури.

Основу всіх критик складає вчення – «речі у собі».

Світ яким він є сам по собі об’єктивно-це за словами Канта – річ у собі -  принципово непізнаний світ. Світ який стає доступним пізнанню і про який наука отримує певні знання – це світ явищ  світ – речей для нас. Таким чином  Кант приходить до дуалізму до роздвоєння світу  на сферу яку можна пізнати науковими засобами   чуттєвий світ явищ –речей для нас та на  сферу недоступну розуму – понадчуттєвий світ сутностей прихований загадковий і  непізнаний світ «речей у собі».   Людина спроможна пізнавати речі такими якими вони перед нею постають а не такими  якими вони є в дійсності.

Філософія Канта поставила людину у центр усіх філософських проблем підкреслюючи її безумовну цінність. Кант переорієнтував всю філософію на антропологічну проблематику. З точки зору Канта  всі філософські  проблеми зводяться до чотирьох питань  що я можу знати  що я повинен робити  на що  я можу надіятися  що таке людина. Перші три питання зводяться в свою чергу до четвертого-основного.

Г. Гегель створює всеохоплюючу систему об’єктивного ідеалізму в якій він прагнув осягнути всі прояви світу об’єднати в одній системі логіку філософію природи філософію духу права релігії мистецтва історії. Основними творами Гегеля стали «Феноменологія духу», « Наука логіки»,  «Енциклопедія філософських наук», «Філософія права» –та  ін .

Основним надбанням гегелівської філософії стало створення теорії діалектики як певного розуміння дійсності і філософського методу пізнання.

В основі філософської системи Гегеля лежить поняття «Абсолютної ідеї» або «Абсолютного духу». Для Гегеля світ є упорядкованим закономірним доцільним у ньому панує гармонія і логіка тобто – розумність. Основою всього світу є об’єктивно існуючий світовий розум а всесвітнім Абсолютним духом може бути тільки Бог. Абсолютна ідея є першоосновою субстанцією всього існуючого істиною світу. Абсолютна ідея розкриває себе в процесі розвитку.   

Абсолютний дух прагне до самоусвідомлення розкриває себе в створеному і досягає найвищого здійснення і само одкровення в людському дусі. Християнська ідея створення Богом світу у філософській концепції Гегеля означає внесення в світ розумності.

Центром філософії Фейєрбаха стала морально-етична та  антропологічна проблематика. Свою філософську концепцію  він ґрунтує на протилежних  філософському ідеалізму засадах-матеріалістичному баченню світу. Фейєрбах піддає різкій критиці ідеалізм та релігію і наголошує що філософія не повинна замикатися в рамках чистої думки  її справа  вивчати природу дюдину.  Природа існує поза людиною. Людина ж є частиною природи продукт її довгострокового розвитку. Свідомість на думку Фейєрбаха не передує  природі а лише відображає її. Матерія природи  пізнається вона доступна людині сприймається усіма її почуттями. Фейєрбах –атеїст…відхиливши релігію він  вимагав на місце віри  поставити знання на місце біблії - розум.

Філософія Фейєрбаха в цілому не вийшла за рамки метафізичного матеріалізму Він відкинув ідеалістичну діалектику Гегеля не визнавав протиріч в об’єктивному світі вважав що вони можливі тільки в мисленні.  А рушійною силою історії він вважав мораль  моральні відношення людей  не розуміючи що саме вони породжуються економічними виробничими відносинами. Сутність яких розкрили К.Маркс і Ф. Енгельс.

Last modified: Tuesday, 8 September 2020, 12:15 PM