Теоретичний матеріал 2.2.

У сучасній історико-філософській науці прийнято виділяти певні типи філософування і етапи розвитку самої філософії. Поширеним є розподіл світового філософського процесу на два головних типа  східний та західний. Перший презентує розвиток філософської думки у стародавніх Індії та Китаї. Другий був започаткований у стародавній Греції і став основою для розвитку західноєвропейської філософії і культури протягом більш ніж 2000 років. Також традиційним вже став розподіл останньої на філософію стародавньої Греції і Риму (VIIІ ст. до н.е. – V ст. н.е.), середніх віків ( ІХ - ХІV ст. н.е.),  епохи Відродження (ХІV-ХVІ ст.), Нового часу (ХVІІ -ХVІІІ ст.), Німецьку класичну філософію (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.), некласичну філософію ( друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.), філософію ХХ ст.

Східний тип філософування ( формувався у стародавній Індії і Китаї у ІІІ-І тис.до н.е.) базувався на тісному зв’язку з міфом, священними текстами, релігією. У значній мірі цим пояснити першочергову увагу до людини, до її моральних якостей і удосконалення людської істоти. Зовнішній світ тут не протиставлявся людині, остання постає однією із багатьох і рівних йому форм буття. Звідси – переважаючим стає споглядальне ставлення до природи, “розмитість” відносин між природою і людиною. Під впливом релігійного світогляду досить часто зовнішній світ розглядався на Сході як оманливий, фіктивний, це – лише тінь, що здається дійсною завдяки обмеженості буденної свідомості людини.

І навпаки, західний(європейський) філософський світогляд з самого початку спирався на протиставлення міфу і теоретичного знання, людини і зовнішнього світу, на чітке розмежування суб’єкта і об’єкта споглядання. Це породжувало активістське ставлення  до природи і зовнішнього світу в цілому, з цього цілком логічно поставало завдання вдосконалення не людини, а світу шляхом його пізнання і діяльного перетворення. Започаткований стародавніми греками логіко-раціоналістичний тип мислення виявився дуже ефективним інструментом вирішення цієї задачі.

Вказані філософські позиції мали значні наслідки для подальшого розвитку Сходу і заходу. Зокрема, це при звело до виникнення в Європі науки, а потім і машинного і виробництва, які забезпечили прискорений розвиток цивілізації в цілому. На Сході за умови накопичення знань про людину, про її ресурси і можливості, філософське знання застигло у своєму розвитку, зосередившись на чисельних коментарях до священних текстів.

Проміжне становище між західною і східною моделями філософування займала візантійська релігійно-філософська традиція, головні світоглядні засади якої були, зокрема. Запозичені Київською Руссю разом з прийняттям православного християнства у 988 році.

Спочатку українська  (ХІV- ХVІ ст.), а потім і російська філософська думка сприйняли як східну (у візантійському варіанті), так і західно-європейську традицію, помістивши їх у своєрідний світоглядний ґрунт власної культури.  

Last modified: Sunday, 20 September 2020, 8:01 PM