Було викликано посиленням польського національного, феодального та релігійного гніту після закінчення Хотинської війни. Замість обіцяних під час війни послаблень, Річ Посполита розправлялася із селами, що за проваджували козацькі порядки, заборонила козакам приймати втікачів, підтримувати зв'язки з іноземними державами, втручатися в релігійні справи, підтримувати православну церкву і т. п.

1630 р. — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козац тва Тараса Федоровича (Трясили). Зібравши 10-тисячний загін козаків, Трясило захопив Корсунь, розправився зі шляхтою, поповнив свою ар мію селянами й городянами, довівши її кількість до 37 тис. чоловік. Після прибуття карального загону польського гетьмана та 3-тижневої битви завдав йому великих втрат (до 10 тис. убитих), майже розгромив, але під тиском козацької старшини пішов на підписання договору, за яким реєстр збільшувався з 3 до 8 тис, козаки визнавали свою провину, за що прощалися, селяни поверталися в свої маєтки; після чого Трясило повер нувся в Запоріжжя, а розрізнені загони незадоволених селян ще якийсь час вели боротьбу, громлячи польські маєтки в Україні.

1635 р. — повстання під керівництвом гетьмана нереєстрового козацтва Івана Михайловича Сулими.

Приводом стало будівництво фортеці Кодак на Дніпрі, призначеної для піймання втікачів у Запоріжжя (фортеця знаходилася на правому березі Дніпра в місці його звуження й охоронялася 200 німецькими найманця ми, що спостерігали за Дніпром і з допомогою кінних роз'їздів — за при лягаючою округою. Судима, зібравши загін з 3-тис. чоловік, непомітно підійшов до фортеці, провів розвідку й уночі за кілька годин захопив її, знищив захоплених зненацька найманців. Боячись, що захоплення фор теці стане поштовхом до народного повстання, польський уряд послав за гін реєстрових козаків, які схопили Судиму та його помічників і відправили їх до Варшави на страту. Повстання було придушено.

Причини поразки повстань — були погано підготовлені; селяни та го родяни погано озброєні (вилами, косами, палицями); не завжди козаки виступали єдиною силою з іншим населенням; нерішучість козацької ста ршини, яка боялась утратити свої привілеї; українські повстання не під тримувалися польським і литовським населенням, через що уряд міг стя гати сили з інших областей для придушення повстань і т. п.

Значення повстань — стримували посилення польського національно го, феодального й колоніального гніту (тому що польський уряд і магнати пам'ятали, чим це могло закінчитися); домоглися відновлення православної церкви в Україні; зросли козацькі привілеї (зростання реєстру, платні та ін.); народні маси накопичували досвід національної й антифеодальної боротьби.

Роль братств в Україні

Братства — організації православного українського населення, вини кли після прийняття Люблінської унії 1569 р. Спочатку, організовані православною магнатсько-шляхетською опозицією на чолі з князем Ост розьким, боролися за культурно-релігійну автономію України в складі речі Посполитої, для чого подавали петиції королю і сейму, вели культур но-просвітницьку роботу, виступали за відновлення православної церкви після 1596 р. і т. п.

На межі ХVI - ХVП ст. місце магнатів у братствах зайняли дрібні шляхтичі, заможні міщани, козацька старшина, які боролися за націо нально-культурно-релігійне відродження України проти засилля польських магнатів з їх необмеженими правами, на підтримку православної церкви, за збільшення реєстру, платні козакам і т. п. Використовували крім легальних форм боротьби й козацько-селянські виступи.

Найбільші братства були у Львові, Києві, Луцьку та інших містах. Ві діграли важливу роль у суспільно-політичному житті України. Протистоя ли наступу католицтва в Україні.

Последнее изменение: Четверг, 28 Май 2009, 12:27