Наприкінці XVI ст. загострилася класова боротьба в Україні, виклика на посиленням польського кріпосництва, національного та релігійного гніту (1569 р. — Люблінська унія, за якою українські землі потрапили під владу Польщі; 1588 р. — запровадження кріпосного права в Україні (20-річного терміну розшуку збіглих); 1596 р. — Брестська унія та насиль ницьке переведення українців під владу католицтва та ін.).

Повстання 1591—1593 рр. під керівництвом Криштофа Косинського — охопило райони Київщини, Волині, Житомира. Приводом послужило на сильницьке вилучення князем Острозьким володінь Косинського, одер жаних ним у числі інших козаків за заслуги в боротьбі з татарами. У відповідь Косинський захопив Білу Церкву (резиденцію Острозького), Переяслав та інші міста. Крім козаків його підтримали селяни та городя ни, які почали громити маєтки польських магнатів і запроваджувати козацькі порядки на своїх землях. Налякана шляхта зібрала величезне військо, яке після тижневої битви з Косинським, не зумівши його розгро мити, підписала з ним угоду про те, що Косинський позбувався гетьман ства, повстанці повертали захоплену зброю, припиняли розбій і виклю чали з війська всіх, хто вступив до нього в ході повстання, за що уникали кари. Після угоди Косинський пішов до Запоріжжя, попросив допомоги в російського царя (Росія воювала зі Швецією, тому змогла надіслати лише гроші і сукно, пообіцявши також допомогу донських козаків) і організував новий похід, у ході якого він був заманений магнатом Виш невецьким на переговори, де й був по-зрадницькому вбитий (замурова ний у стіну монастиря). Повстання закінчилося поразкою, але підготува ло ґрунт для наступних виступів, у першу чергу повстання під керівницт вом С. Наливайка.

Повстання 1594—1596 рр. під проводом Северина Наливайка — набу ло ще більшого розмаху, охопивши майже всі землі України і Східної Бі лорусії. Очолив його С. Наливайко, що, будучи сотником надвірних коза ків у князя Острозького, запропонував останньому сформувати доброво льче військо для відбиття турецького нападу. Зібравши кілька десятків тисяч чоловік (озброєних Острозьким), Наливайко відігнав турків, узяв багаті трофеї і, повернувшись додому, підняв повстання, в ході якого роз громив шляхтичів, що приїхали на судовий з'їзд, захопив замок і зброю, що зберігалася в ньому. Підтриманий селянами, городянами та запорож цями, Наливайко взяв Вінницю, Бар, Кременець, Луцьк, а потім, напра вивши козаків у Південне Подніпров'я для боротьби з місцевою шляхтою, повернув на північ — у Білорусію, взяв Пінськ, Бобруйськ, Могильов, чим розширив територію повстання, і продовжував потім маневрувати непо далік від кордону з Росією, щоб у будь-який момент за ним укритися. Об' єднана польсько-литовсько-українсько-білоруська каральна експедиція під командуванням польського гетьмана Жолкевського завдала кілька по разок військам Наливайка в Білорусії, потім в Україні й остаточно роз громила повстанців у 1596 р. у 2-тижневому бою біля міста Лубни, всього за 100 верст від кордону з Росією. Наливайко в результаті зрадництва вер хівки реєстрового козацтва був схоплений, відправлений до Варшави, де в 1597 р., відрубавши голову, його четвертували.
Last modified: Thursday, 28 May 2009, 12:20 PM