Кревська унія (1385):

а) причини — прагнення об'єднанням посилити свої держави перед обличчям Тевтонського ордену (що зробив з території Східної Пруссії, Латвії, Естонії з 1340 до 1410 р. більш як 100 великих походів на слов'янські землі) і Московського князівства (після перемоги в Куликовській битві 1380 р. виріс його авторитет серед українського та білоруського населення Великого князівства Ли товського, а авторитет литовського князя Ягайла — союзника Мамая — упав);

б) зміст унії: Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою й проголошений був польським королем, до Польщі приєднува лися землі — Велике князівство Литовське (включаючи українські та білоруські), на яких запроваджувалося католицтво як держав на релігія; припинялися зіткнення між Польщею та Великим кня зівством Литовським, а їхні збройні сили об'єднувалися для боротьби з Тевтонським орденом; скарбниця Великого князівства Литовського переходила в користування Польщі;

в) значення унії двояке: з одного боку, позитивне (допомогла об'єднаним силам у 1410 р. у Грюнвальдській битві розбити Тевтонсь кий орден); з іншого боку — негативне (роздача українських зе мель польським феодалам, передача скарбниці Великого князівства Литовського в користування Польщі, насильницьке поширен ня католицизму та ін.);

г) наслідки унії: Вітовт, ставши великим литовським князем, зумів на деякий час (1392-1430) відновити незалежність Великого кня зівства Литовського, але через 10 років після його смерті велико князівський престол у Литві знову посіли нащадки Ягайла (були одночасно польськими королями, що продовжували політику сво го предка).

Окремі спроби відродити колишню владу Києва, як центра, хоча й починались, але успіху не мали. Так, запрошені в 1433 р. князем Свид ригайлом татари воювати з польсько-литовськими загонами розсудливо відмовились. А в 1470 р. після смерті київського князя Семена Олелько вича ця посада залишалася незайнятою.

Однак, Кревська унія була лише особистим союзом, заснованим на ш любі царюючих персон двох держав, що зберігав автономію Литви й Польщі (при васальній залежності Литви). Скориставшись унією, польські магнати захопили Галицькі землі. Наступна, Люблінська, унія повністю об'єднала ці держави.

Люблінська унія (1569 р.) — утворення Речі Посполитої:

а) причини — повна поразка Литви від Росії на першому етапі Лівон ської війни (1558-1583 рр.);

б) зміст унії — Польща й Литва об'єднувалися в єдину державу Річ Посполиту; на об'єднаній території встановлювались: єдиний дер жавний устрій, спільна грошова система, єдиний сейм, суд, закони тощо за польським зразком; спільний польський король (який був одночасно великим князем литовським) обирався і польськими, і литовськими феодалами; польські феодали могли мати землі в Литві, литовські — у Польщі; католицтво, як державна релігія, та ін.;

в) значення унії — допомогла переможно завершити Лівонську вій ну, але різко посилила полонізацію українських, білоруських і литовських земель, класове й національно-колоніальне гноблен ня працюючого населення;

г) наслідки унії:

— захоплення українських земель місцевою, частково — поль ською шляхтою, що поступово перетворювалась на великих землеробських магнатів (Вишневецький, Острозький, Заслав ський, Калиновський та ін.), які з посиленою енергією експлуа тували українських селян;

— покріпачення селян — остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., за яким встановлювався 20-річний термін піймання збіглих селян, шляхтичам давалося право самим встановлювати всі повинності селян, розпоряджатися селян ським життям і майном;

— полонізація української знаті, що приймала мову, традиції, вірування Польщі.

Утративши смак до політики, українські магнати перетворились на невідомих раніше польському суспільству олігархів, що мали більше збройних сил і грошових ресурсів, ніж вища влада Речі Посполитої (ба гатства Я. Острозького дорівнювали двом річним бюджетам держави в мирний час).

Брестська унія (1596 р.)

а) причини — прагнення Ватикану підкорити католицтву східну православну церкву, створивши перехідний період для повного переходу православних українців до католицизму; бажання окре мих православних священиків зрівнятися в правах із привілейованим у Польщі католицьким духівництвом, прагнення захисти ти себе від впливу Московського патріарха, який підтримував українські братства, що намагалися обирати священиків, утруча тися в церковні справи і т. п.;

б) зміст унії — українська церква визнавала основні догмати като лицької церкви й переходила під владу Ватикану, визнавши своєю главою — Папу Римського. Богослужіння залишалося сло в'янською мовою;

в) наслідки унії — перехід у лоно католицизму; фактична заборона православної церкви; переслідування священиків, що залишили ся вірними православ'ю, поділ українців на 2 конфесії, що поклав початок відмінностям, які пізніше розвинулися між західними і східними українцями. Проти унії виступили народні маси (козаць ке повстання 1594-1596 рр., повстання городян Луцька в 1620 р., у м. Острозі в 1638 р. і т. д.). Проти унії вели боротьбу: частина дворянства на чолі з князем Костянтином Острозьким (1527- 1608), а також українські братства. Це змусило Річ Посполиту в 1633 р. знову дозволити легальне існування православної церк ви, хоча всі пільги, як і раніше, поширювалися лише на уніатів.

Грюнвальдська битва (5 липня 1410 р.) Вирішальна битва польсько-литовсько-руського війська проти Тевтонського ордену. Причини:

а) прагнення коаліції зупинити агресію німецького ордену, що зробив з 1340 до 1410 рр. більш як 100 великих походів на землі Ве ликого князівства Литовського;

б) підписання Кревської унії (1385 р.) дозволило об'єднати польські, литовські, українські та білоруські війська (до яких приєдналися смоленські полки, чесько-моравські, угорські та татарські заго ни).

Хід битви:

— спочатку атака 1-ї лінії військ Вітовта на лівий фланг ворога була відбита;

— атака 2-ї лінії Вітовта не тільки була відбита, але й почався від ступ під ударами хрестоносців. Від повного розгрому її врятували українські війська під командуванням гетьмана Венцеслава Сві тольдовича. Серед 37-тисячного війська гетьмана відзначились і воїни трьох корогв зі Смоленська;

— у цей час Владислав II Ягайло атакував із лівого флангу, прорвався в тил до хрестоносців, оточив і майже повністю знищив супро тивника за підтримки полків Вітовта, що повернулися на поле бою.

У результаті: вся орденська верхівка на чолі з магістром Ульріхом фон Юнгінгеном загинула разом з орденом.

Значення Грюнвальдської битви:

— зупинила агресію Тевтонського ордену;

— посилила незалежність Великого князівства Литовського від Польщі (у 1413 р. Польща й Литва підписують нову унію, за якою спільний король обирався лише за обопільною згодою сторін);

— привела Тевтонський орден до занепаду, через що він незабаром визнав васальну залежність від польського короля.

Last modified: Thursday, 28 May 2009, 12:05 PM