У 1206 р. у Центральній Азії (територія від Байкалу на півночі до пів денних степів пустелі Гобі на півдні) утворилася монгольська держава на чолі з ханом Темучином (Чингісхан), котрий почав завойовницькі походи.

Причини войовничості та військових успіхів монголо-татар :

а) економіка монголо-татар розвивалася у формі кочового скотар ства, що постійно потребувало нових земель і пасовищ;

б) внутрішньополітична: монголо-татари в XIII ст. перебували на стадії ранньофеодальної державності, якій відповідає войовнича агресивність стосовно сусідів, що базується на прекрасній війсь ковій організації й найжорстокішій дисципліні (за втечу одного воїна страчували десяток, а при відступі десятка — страчували сотню);

в) зовнішньополітична: об'єктом агресії монголо-татар стали, насам перед, землеробські народи, що перебували на стадії феодальної роздробленості, якій відповідає більш низький ступінь обороноз датності держави.

Причини поразки руських князівств:

а) руські князівства, що перебували на стадії феодальної роздробле ності, так і не змогли об'єднатися, поодинці оборонялися, поодин ці зазнавали поразок;

б) на відміну від руських князівств, що оборонялися малими сила ми по широкому фронту, монголо-татари концентрували свій удар по окремих князівствах, створюючи перевагу сил у десятки та сотні разів;

в) у монголо-татар був багатий досвід узяття штурмом міст і фортець, який вони набули в Китаї, Сер. Азії, Закавказзі (вони використо вували стінопробивні машини, камнемети, порох, посудини з пальною рідиною та ін.). Тому дерев'яні фортеці руських міст не являли для них серйозної перешкоди.

У результаті: дія цих причин указує на закономірність перемог монго ло-татар.

Етапи навали монголо-татар:

У 1219 – 1223 рр. 150-200-тисячна монголо-татарська армія завоювала Середню Азію, після чого Чингісхан послав 25-тисячний загін на чолі з полководцями Джебе і Субедеєм через Південне узбережжя Каспійсько го моря в Закавказзя. Після здобутих там перемог монголо-татари вторглись у причорноморські степи, де відбулася їхня перша битва з руськими дружинами на ріці Калці 31 травня 1223 р.

а) На р. Калці — величезне об'єднане русько-половецьке військо (« небачена рать ») через неузгодженість дій (одні князі боролися — інші, як Мстислав Київський, спостерігали) було повністю розгро млене. Загинуло 6 князів і 9/10 руських воїнів. «Такої поразки не бувало ніколи ж». За давньоруською билиною тут загинули й троє руських воїнів-богатирів: Ілля Муромець, Альоша Попович, Доб риня Микитич. Полонених князів монголо-татари поклали під колоди, на яких кілька днів бенкетували;

б) Після битви монголо-татари розорили південні російські землі (Переяславське князівство — сучасна Полтавська обл.), але, за знавши великих утрат, відійшли назад, розгромили Волзьку Бул гарію й повернулися в Монголію, де Джебе і Субедей доповіли про підсумки розвідки. Натхнений їх успіхами Чингісхан доручив сину Джучі готувати новий похід, але через смерть Чингісхана й Джучі організація походу затяглася, а його проводирем став хан Батий (онук Чингісхана); в) 1236 р. — 140-тисячна армія Батия завойовує Волзьку Булгарію;

г) 1237-1238 рр. — розгром Північно-Східної Русі: спочатку Рязан ського князівства (приводом для вторгнення стало відхилення ультиматуму про надання десятої частини людей, князів, коней і т.п.; на заклик рязанського князя Юрія про допомогу інші князі відповіли мовчанням); потім — Володимиро-Суздальського, Смо ленського і східної частини Чернігівського князівства. У 1238 р. монголо-татари відійшли в половецькі степи, щоб за зимовий пе ріод відновити сили;

д) 1239—1240 рр. — Батий захоплює південно-західну Русь, Переяслав, Чернігів і оточує Київ. Уся (!) монголо-татарська армія штурмувала столицю Київської Русі, і 74 дні кияни захищали своє мі сто. Останні захисники сховалися в Десятинній церкві й загинули під ЇЇ уламками. Після взяття Києва монголо-татари розорили Галицько-Волинське князівство;

є) 1241—1942 рр. — похід війська Батия до Західної Європи (були розграбовані землі Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Мол давії, Сербії, Хорватії, Боснії), Батий дійшов до Адріатичного моря й повернув назад, бо 4-річний опір Русі послабив його сили, а в тилу постійно спалахували повстання русичів, поляків, чехів, угорців та ін.

Наслідки монголо-татарської навали. Ординське поневолення

а) 3 погляду радянського вченого Л. Гумільова, письменника Б.Васильєва та ін. — золотоординського поневолення як такого не було, а був союз Русі з Ордою, тому що:

— населення не страждало від ординського поневолення. У літо писах ординський хан Джанібек названий «добрим царем»;

— руські князі використовують Золоту Орду в боротьбі за владу. Москва в союзі з золотоординцями розправляється з Твер'ю;

— кожний князь відносно незалежний, мав власну дружину й чеканив монету;

— золотоординські хани віддавали своїх дочок за синів бояр.

б) 3 погляду інших істориків — наслідки поневолення були винятково важкими, тому що:

— різко скоротилося населення країни (убиті, віддані в рабство); — знищено й пограбовано багато міст (Київ, Переяслав, Галич,

Ростов, Рязань та ін.; всього 49 із 74). У 14 з них життя не відновилося;

— щорічна сплата данини ханським баскакам;

— занепад ремесла: утрачаються навички, зникають цілі реміс ничі спеціальності (виробництво емалі, зерні, черні, різьблен ня по каменю та ін.; на кілька десятиліть припинилося кам'я не будівництво; усіх міських ремісників забирали із собою в рабство);

— консервація феодальної роздробленості;

— утрата державної незалежності;

— ослаблення обороноздатності Русі, що спричинило зростання кількості набігів на Русь польських, угорських, німецьких, шведських та інших феодалів;

— почалося відставання Русі у своєму розвитку від країн Захід ної Європи.

Навала дуже загальмувала, але не зупинила розвиток слов'янських земель.

Последнее изменение: Четверг, 28 Май 2009, 10:56