Писемність — було дві слов'янські абетки — глаголиця й кирилиця. Остання одержала більше поширення через свою простоту й прямий зв'язок із грецьким алфавітом (24 літери — грецькі, 19 — слов'янські для точної передачі фонетичних особливостей слов'янської мови). Навчання велося в початкових школах (при великих монастирях) або приватно й було дуже поширене (на новгородських берестяних грамотах писали госпдоговори, особисті щоденники та любовні листи та ін.).

Бібліотеки — першу створив при Софійському соборі в Києві Ярослав Мудрий (1037 р.). Інші великі бібліотеки існували при монастирях і церквах, де книги не тільки зберігалися, але й переписувались і перекладалися з іноземних мов.

Література — історична (літописи) — писалася за роками: найбільш відомий — «Повість минулих літ», написаний батьком руської історії, ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором на поч. XII століття; вершиною всієї давньоруської літератури стало «Слово о полку Ігоревім» ( XII ст.),.суть поеми — заклик до єдності руських князів (автор невідомий, але на думку Б. Рибакова — ним був київський боярин Петро Бориславич); першою давньоруською енциклопедією став «Ізборник» митрополита Іларіона (1073 р.).

Усна народна творчість — епічні пісні й билини зображували в піднесеному дусі історичні події та прославляли героїзм у боротьбі із загарбниками (найбільш відомий виконавець — Боян, співак XI ст.); на святах і торгах — скоморохи виконували частівки (що висміювали людські пороки), були танцюристами, фокусниками, акторами — водили ведмедів, грали на гуслях, трубах, флейтах і т. д. Багато хто з них постійно жив при дворах князів і великих феодалів.

Архітектура — шедеврами стали: Софійський собор у Києві (1037 р., що став зразком для будівництва подібних соборів у Новгороді та Полоцьку), Успенський собор і Десятинна церква в Києві, Храм Святого Спаса в Чернігові та ін. Не менш цінна мозаїка і фрески в середині храмів, присвячені біблійній тематиці.

Прикладне мистецтво — ювелірні вироби із золота та срібла, прикраси з різнобарвними емалями (діадеми, кулони), різьблення по кістці, каменю й дереву (скриньки, ґудзики, ложки, шахово-шашкові фігурки), лиття (бронзові куполи церков) і т. п.

У результаті: культура Київської Русі посіла помітне місце в скарбниці світової культури, увібравши в себе культуру стародавніх слов'янських племен і Візантії (спадкоємиці культури Стародавньої Греції).

Остання зміна: четвер 21 травень 2009 4:11