Причин и феодальної роздробленості

Феодальна роздробленість не була випадковістю, і всі країни Європи пройшли через неї.

1. У результаті подальшого розвитку феодальних відносин на поч. XII ст. настає криза зростання, коли стара форма об'єднання земель (Київська Русь) уже не відповідає прогресу й перестає бути необхідною, тому що:

а) внаслідок розвитку натурального господарства ніхто з феодалів не був зацікавлений прагнути до об'єднання з іншими феодалами, до того ж між ними постійними були заздрість, ненависть, ворожнеча (тобто не було ніякої економічної причини триматися колишнього об'єднання — Київської Русі);

б) феодали у своїх вотчинах із допомогою особистої дружини могли одержати все необхідне із селян і без допомоги великого київського князя, через що влада останнього на якийсь час виявилася зайвою (до цього феодали годувалися з князівської данини та військових походів);

в) місцеві феодали в себе у вотчинах уже обзавелися чималими штатами правління й дружинами, що давало їм можливість самостійно господарювати, а з іншого боку — позмагатися за владу з великим київським князем (як правило, їхнім родичем);

г) зростання та зміцнення міст — перетворило їх в економічні, політичні центри великих феодальних вотчин і відносно убезпечило від нападу великого київського князя або кочівників.

2. Величезні географічні розміри Київської Русі об'єктивно сприяли зростанню сепаратизму, а з іншого боку, в умовах загострення соціальної боротьби великий київський князь змушений був сам їх підсилювати, тому що був не спроможний надати їм, у разі селянського повстання, швидку й дієву допомогу за тисячі кілометрів від Києва.

3. Насильницьке об'єднання східнослов'янських земель у IX ст. дало зворотну реакцію в XII ст. — майже поголовне прагнення до самостійності великих і дрібних феодалів, тим більше, що області склалися переважно в рамках колишніх племінних союзів.

4. Зміна торговельної кон'юнктури — Західна Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом. Крім того, Київська Русь утратила важливий торговельний маршрут до Чорного моря.

Сутність і значення феодальної роздробленості

По суті своїй вона була перехідним періодом від ранньофеодальної держави Київської Русі (механічного об'єднання земель) до зрілого феодального суспільства (централізованої держави).

У цей перехідний період завершується складання всіх основних рис та інститутів феодалізму (основних феодальних повинностей селян, основних прав феодалів, системи феодально-станової ієрархії, основних елементів феодального апарату і т. п.) тільки не в рамках усієї держави (як на стадії централізованої держави), а лише в рамках окремих феодальних вотчин і князівств.

Тобто феодальна роздробленість була закономірним і вищим етапом у розвитку феодальної держави, ніж ранньофеодальна Київська Русь, оскільки сприяла зростанню продуктивних сил і більш гнучко захищала інтереси пануючого класу (одна з основних функцій держави).

Разом з тим, феодальна роздробленість знизила обороноздатність країни, що в умовах посилення монголо-татар привело до трагедії руських земель. Спочатку, у XII ст., Київська Русь розпадається на 12 князівств (їхня кількість постійно змінювалася), найбільшими з яких були: Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородська феодальна республіка та ін. Потім їхнє число на початку XIII ст. дійшло до 50, а в XIV столітті — навіть 250.

Остання зміна: четвер 21 травень 2009 4:11