Водночас із існуванням на території України прийшлих кочових племен та давньогрецьких колоній тут проживали слов’янські племена, які були місцевим населенням.

Основні етапи історії словян

    Слов’яни — одна з найбільших етнолінгвістичних спільнот на території сучасної Європи, що нараховує близько 227 млн. чоловік (германці — 86 млн.).

    Проблема походження слов’ян — одна з найскладніших в історії. Існує два напрямки у дискусіях науковців щодо походження слов’ян : міграційна теорія й теорія автохтонного походження слов'ян.

    а) За міграційною теорією — слов’яни є прибульцями:

          — згідно з дунайською теорією — на основі «Повісті минулих літ»

          — стверджується, що слов'яни спочатку жили по Дунаю, «де є нині Угорська земля й Болгарська»;

          — згідно з вісло-одерською теорією (В. Сєдов, І. Русанова)

          — слов’яни вийшли з Празької культури (територія Польщі й Чехословаччини).

    б) За теорією автохтонного походження слов’ян (її дотримуються — Н. Шахматов, Б. Рибаков, С. Шелухін та ін.) слов’яни є споконвічними жителями Європи від Дніпра до Вісли.

    У свою чергу чеський учений Л. Нідерле прийшов до висновку, що походження слов’ян не може бути пояснено через брак науково достовірних джерел.

Найдавніші письмові джерела про слов’ян

    У писемних джерелах ранньослов’янські племена вперше згадуються під іменем венедів у І – ІІ ст. н. е. (Тацит, Птоломей, Пліній Старший – римські вчені). Візантійський автор VI ст. – Прокопій Кесарійський говорить про склавинів – західних слов’ян і антів – східних слов’ян, які займали територію між Дністром та верхів’ями Дону (тобто територію сучасної України).

Венеди

    а) Венеди — під такою назвою стародавні слов'яни вперше згадувалися в працях римських істориків І— II ст. н. е. — Плінія й Тацита. Вони займали територію від Одера до середньої течії Дніпра, від Прикарпаття до Балтійського моря. Венеди разом з готами, гунами й аварами неодноразово робили набіги на багату, але ослаблу Римську імперію. На думку археологів, венедам відповідали археологічна зарубинецька культура (Західна Україна) і пшеворська культура (територія Польщі).

Зарубинецька культура

    У результаті: після початку (з 375 р.) великого переселення народів (викликаного потребою в нових землях через екстенсивне землеробство, прагнення до грабежу Римської імперії та просування кочівників — готів, гунів, аварів) відбулися переселення венедів і їх поділ на склавинів (предків західних і південних слов’ян, що розселилися від Балкан до Вісли) та антів (предків східних слов’ян).

    б) Анти (ІV-VІІ ст. н. е.) займали територію між Дністром і Сіверським Дінцем. Мова трохи змінилася, бо слов'яни почали асимілюватися з іншими народами, зокрема зі скіфами та сарматами, що належали до північноіранської мовної гілки. У результаті асиміляції давньослов'янська мова вийшла переможцем, але доповнилася низкою скіфо-іранських слів (слово «хорошо» поряд зі слов’янським «добре», «топор» — «сокира», «собака» — «пес» тощо). У культурі стародавніх слов'ян були аналоги німецької, гото-франкійської, кельтської та балтської культур, у тому числі 6 моделей кремації померлих родичів (на Подніпров'ї), елементи вогнепоклонства та ін.

Словяни під владою готів у гунів

    У перші століття нашої ери слов’яни мусили протистояти різним народам і племенам, що зазіхали на їхні землі. У ІІ ст. н. е. у Причорномор’ї з’явилися готи – східно - германські племена, які прийшли з пониззя Вісли. Разом з антами та іншими племенами готи у ІІІ ст. воювали проти рабовласницької Римської імперії. Відбувалися також війни між готами й слов’янами, але племена готів були нечисленними і стояли на нижчому ступені суспільного розвитку, ніж слов’яни – тому говорити про панування готів немає підстав.

Словяни у третьому - пятому століттях

    У кінці IV ст. готи були розгромлені гунами і відійшли у Нижнє Подунав’я і Крим. Перейшовши в 375 р. Дон, гуни пронеслися через Подніпров’я, зайняли Середньодунайську рівнину. Після смерті царя Атілли в 453 р. гунська держава поступово занепала.

Велике розселення словян

    У VI ст. слов’янам довелося вести запеклі війни проти аварів (обрів), які прийшли з Азії і заснували на середньому Дунаї свою державу – Аварський каганат. Війни з аварами тривали до першої половини VII ст. На початку VII ст. анти були розгромлені кочовиками – аварами. З неспокійних територій Півдня східні слов’яни розселяються у важкодоступних лісових районах сучасної України, Білорусії, Росії, починаючи господарське освоєння цієї місцевості.

    У результаті на початку VII ст. анти були розгромлені кочовими племенами аварів. Східні слов'яни розселяються у важкодоступних лісових районах сучасної України, Білорусії, Росії, де ослов’янюють значну частину місцевого (балтського, угро-фінського та ін.) населення.

Риси спільноти

    в) 15 військово-племінних союзів (VII – ІХ ст.) — завершальний етап розпаду первіснообщинного суспільства в східних слов'ян. Поляни заселяли сучасну Київську обл., древляни — Житомирську й Вінницьку, хорвати — Карпати, жителі півночі — Чернігівську, Сумську, Брянську і т. д. Кожний союз складався з десятків дрібних племен на чолі з князями та старійшинами.

Заняття і вірування 15 військово-племінних союзів

    Головним заняттям слов’ян було землеробство. Розвивалися ремесла, посилювався обмін, виникала постійна внутрішня та зовнішня (з римськими провінціями) торгівля. Землеробство було двопільним і перебувало в стадії переходу від підсічного до орного; ремісничих спеціальностей було менше, але перераховані вище професії були; зовнішня торгівля зі Східною Римською імперією, містами Північного Причорномор’я, Прибалтикою та Скандинавією (шлях із варяг у греки).

    Житло, побут — укріплені села й перші міста (Київ, Чернігів, Новгород, Псков та ін.), в яких населення жило в невеликих напівземлянках з дерев'яними стінами, що обігріваються «по-чорному» (дим через двері й вікна). Панував обряд трупоспалення (трупи спалювали й ховали в глиняних горщиках).

    Політична сфера — перехід від родової общини до сусідської (територіальної), що називалася «верв'ю», «миром». Формування військово-племінних союзів на чолі з князями (1-й князь Києва в VII ст. — Кий).

    Після переселення з Дунаю на середнє Подніпров'я Кий і його плем'я білих хорватів заклали основи стародавньої держави Київська Русь. Ще в Константинополі Кий став християнином, чому сприяла його дружба з майбутнім імператором Візантії Іраклієм (610-641 рр.). Деякі історики вважають його напівлегендарною особистістю.

Зовнішня політика

    а) важка тривала боротьба (з перемінним успіхом) з південно-схід-ними сусідами — кочовими племенами (аварів, печенігів), що неодноразово робили набіги;

    б) сформована до VII ст. могутня Хозарська держава протистояла атакам арабських армій, завдяки чому за цією захисною стіною змогла розвиватися в майбутньому Київська Русь;

    в) в основному мирні сусідські відносини з аланами, болгарами (південь, південний схід), прибалтійськими племенами, угро-фінськими племенами Півночі (весь, мерь, мордва, мурома та ін.).

    Ідеологія — язичницька релігія — обожнювання тих сил природи, що мали найбільший вплив на людину (Перун — бог грому й блискавки, Ярило — бог Сонця, Даждь-бог та ін.).

Релігія

У підсумку:

    а) розвиток східних слов’ян ішов природничоісторичним шляхом і був типовим для сотень інших народів;

    б) рабовласництво зустрічалося (патріархальне, домашнє), але воно не стало пануючою формою виробництва в слов'ян, тому що для рабовласницького способу виробництва:

  • необхідні сприятливі кліматичні умови й висока родючість ґрунтів, при яких навіть така малоефективна праця, як рабська, приносила б стабільні високі врожаї. Якби слов'яни обрали такий шлях при їхньому кліматі та родючості — вони б умерли від голоду разом з рабами;
  • характерна обмеженість родючих ґрунтів при наявності повноводних річок (Єгипет, Межиріччя, Сер. Азія і т. п.), що робило необхідним створення зрошувальних систем, для будівництва яких була потрібна величезна кількість рабів. Слов'яни не мали такої необхідності;
  • у східних слов’ян держава утворилася в ІХ ст. н. е., коли рабовласництво в усьому світі вже зазнало серйозної кризи.

    Таким чином, у VI – IX ст. східні слов’яни займають територію від Карпат до Оки і від Ладоги до Чорного моря. На цей час процес розкладу первісно-суспільного ладу завершується, формуються союзи племен на чолі з князями та старійшинами. На території України, за даними Повісті временних літ, проживали: поляни (середня течія Дніпра), древляни (північний захід), сіверяни (північний схід), волиняни та дуліби (верхня течія Західного Бугу та Прип’яті), білі хорвати (басейн верхнього Дністра та Сяну), уличі та тиверці (між Південним Бугом, Дністром та Прутом до гирла Дунаю). Саме ці племінні об’єднання і стали фундаментом майбутньої держави.

    Слов’яни досягли значних успіхів в економічному розвитку. На вищий рівень піднялася обробка землі, вдосконалювалися ремесла, промисли, розвивалася торгівля (з Візантією, арабами). Розширення торгівлі сприяло збагаченню слов’янської родоплемінної знаті, яка перетворювалася в той час на феодалів. Поміж членів общини посилювалося майнове розшарування. Родоплемінна знать зосереджувала в своїх руках гроші, цінності, багатства, і передусім ділянки орної землі, засновувала власні господарства – двори, в яких працювали раби а також збіднілі общинники – смерди. Землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники – на феодально-залежне населення. На зміну первіснообщинному ладу у ІХ ст. прийшов феодалізм, виникли класи феодалів та експлуатованих селян. Починається поступова консолідація племінних об’єднань в єдину державу.

    За свідченням арабських авторів, уже в VIII – IX ст. існувало три осередки східнослов’янської державності: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) і Артанія (Ростово-Суздальська земля). Найбільшим було державне об’єднання, яке літописець називає Руською землею з центром у Києві. Саме воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого і зросла Давньоруська держава. Наприкінці ІХ – Х ст. відбувався процес об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва і зміцнення першої слов’янської держави – Київської Русі.

Last modified: Wednesday, 20 May 2009, 5:15 PM