Племена трипільської культури (ІV – початок II тисячоліття до н. е.) — за назвою с. Трипілля на Київщині, де в 1896 р. вперше знайдені пам’ятки цієї культури; мали розвинуте землеробство.

Трипільська культура

    Трипільські племена населяли межиріччя Дніпра та Дністра). Головне заняття – землеробство (кам’яні або кістяні мотики, серпи, дерев’яні рала, в невеликій кількості – мідні знаряддя). Сіяли пшеницю, ячмінь, просо. Розводили рогату худобу, свиней, овець, кіз, коней. Знали ткацтво, виробляли глиняний посуд. Житла були наземні, будувалися з дерева та глини.

Трипільська культура: особливості

    Трипільська культура існувала 15 століть, заклала підвалини землеробської цивілізації, створила основу для появи писемності у вигляді глиняних символів і знаків на керамічних виробах. Трипільці застосували перший на території України механічний предмет — свердло, за допомогою якого робили отвори в камені й дереві. Була в них і ритуальна кераміка. Займалися скотарством, полюванням, рибальством.

Кочові племена

    Кіммерійці (кінець Х – початок VII ст. до н. е.) — перші племена на території України, назви яких збереглися в давньогрецьких (Гомер в «Одіссеї») та ассирійських джерелах. В Х – середині VII ст. до н.е. вони ;или на території Північного Причорномор’я, Криму, Кавказу – займали територію між Дністром та Доном, а також Кримський та Таманський півострови.

Кіммерійці

    Займалися кіммерійці скотарством і землеробством. Вони швидше за інші народи перейшли до кочового скотарства і завдяки цьому випередили в своєму розвитку навколишні племена. Виготовляли мідні та бронзові знаряддя праці. Їхні майстри навчилися кувати залізо та виготовляти високоякісну сталь (залізні мечі, стріли, луки, булави, бойові сокири). Тривалий час кіммерійська кіннота була непереможною й наводила жах на своїх супротивників.

Кіммерійці: політична історія

    Політична історія кіммерійців відома мало. Вони успішно воювали з Урарту, Ассирією (722 – 715 рр. до н. е.), але не встояли перед скіфами. Через Кавказ кіммерійці почали відходити в Передню Азію.

Кіммерійський період на території України

    У VII ст. до н. е. кіммерійців витіснили скіфські племена. Остаточно кіммерійці зникли з політичної арени після поразки від лідійського царя Аліата (615 – 565 рр. до н. е.).

    Таври (ІХ – І ст. до н. е.). Жили на узбережжі Чорного моря, в гірських районах Криму.

    Скіфи ( VII — III ст. до н. е.) — жили в степових районах Північного Причорномор’я, частково в Криму, прийшли зі Сходу. Територія півдня між Доном та Дунаєм стала називатися Скіфією. Уявлення про життя цих племен дають результати розкопок поселень та поховань, а також свідчення давньогрецьких та римських вчених (Геродот, Страбон та ін.).

Скіфи за Геродотом

    Геродот поділяє племена скіфів, що жили між Доном і Дунаєм, на дві великі групи: скіфів-кочівників і хліборобів. Скіфи-землероби жили в лісостеповій смузі. Застосовували дерев’яний плуг, тяглову худобу. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, горох, цибулю, сочевицю. Лишки хліба орачі у великій кількості продавали грецьким колоніям. Високо розвинуті у скіфів були чорна металургія та обробка металів. Виготовляли прикраси, зброю, сокири, стамески, долота та інші знаряддя, виливали котли. Осілі племена ліпили з глини різний посуд, поширення набули такі ремесла, як вичинка шкіри та виготовлення тканин.

Скіфи: карта

    Північне Причорномор’я та Приазов’я займали скіфи-кочівники та «царські» скіфи. Основою їх життя була війна. Роди та племена були своєрідними військовими підрозділами для охорони худоби та пастухів, а також нападів на сусідів з метою заволодіти їхніми багатствами. Скотарство забезпечувало ці племена їжею, вовною, шкурами. Численні стада коней і великої рогатої худоби, отари овець належали родовій знаті.

Основні події історії скіфів

    Виснажливі війни з персами, фракійцями, сарматами у ІІІ ст. до н. е. призвели до занепаду могутньої держави скіфів. Під натиском сарматів основна частина «царських» та кочових скіфів мусила відступити і осіла в Нижньому Подніпров’ї та Криму, утворивши нову державу – Малу Скіфію. Але, не витримавши змагання з Херсонесом і Боспором за панування на півострові, припинила своє існування у ІІІ ст. н. е. Частина скіфів вижила у воєнній круговерті й пізніше асимілювалася серед інших народів.

Скіфи на українських землях

    З розпадом патріархально-родового ладу в скіфів відбулося майнове розшарування, існувало рабство, зароджувалися класи, з’явилися елементи державності.

    Сармати — племена східних кочівників, які в ІІ столітті до н. е. завоювали велику частину Скіфії, витіснивши скіфів у Крим, за Дунай і Дністер.

Сармати

    З І ст. до н. е. античні автори вже називають територію України Сарматією. Нова держава здійснювала напади на скіфські володіння в Криму, воювала проти понтійського царя Мітрідата VI або підтримувала останнього в його боротьбі з Римом.

Основні події історії сарматів

    Сарматський період закінчився на території України в середині ІІІ ст. н. е. внаслідок експансії на ці землі готів і гунів. Панування сарматів продовжувалося до II І століття н. е ., коли на землі південної України напали готи.

Сармати: схема

    У результаті: до кінця залізного віку встановилася майнова нерівність між членами громади; почався перехід частини засобів виробництва (худоби, землі, знарядь праці й т. п.) у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися на рабів, що свідчить про розпад первісного суспільства й формування класового.

Last modified: Wednesday, 20 May 2009, 5:28 PM