Вперше наукову концепцію, схему української історії обґрунтував М.С.Грушевський в 1904 р. у роботі "Звичайна схема "русской" історії і справа раціонального укладу історії східного слов'янства". На основі ідей Михайла Грушевського можна виділити такі головні періоди історії України:

    1. Найдавніші часи історії східного слов’янства. «Додержавний» етап в історії України. Тривають приблизно до 6 ст. н. е.

    2. Середньовіччя . Триває з 6 ст. по 16 ст. Воно, в свою чергу, поділяється на:

           2.1. Раннє середньовіччя – період перед утворення Київської Русі (6-9 ст.)

           2.2. Зріле середньовіччя – Київська Русь і Галицько-Волинське князівство (10 – середина 14 ст.)

           2.3. Пізнє середньовіччя – доба литовського панування (середина 14 ст. – 1569 р. (Люблінська унія))

    3. Ранньомодерна доба. 1569 – 80-ті рр. 18 ст. Це період визвольної війни Богдана Хмельницького, Руїни, Гетьманщини.

    4. Нова доба – ХІХ ст. (80-ті рр. 18 ст. – 1914 р., початок першої світової війни). Це період російського та австрійського панування на українських землях і, одночасно, доба національного відродження.

    5. Новітній час – ХХ – початок ХХІ ст.
          5.1. Українські землі під час Першої світової війни і національно-демократичної революції (1914-1920 рр.) 
          5.2. Україна в радянську добу (1921 – серпень 1991 р.)
          5.3. Україна часу незалежності

Періодизація

1. Стародавня доба

    Охоплює час від початку формування людської цивілізації на території України і до східнослов'янських племен у VII — IX ст. У стародавню добу Україну населяли різноманітні племена і народи. Вони залишили свій слід в історії населення країни. Кіммерійці, скіфи, сармати, греки, готи, гуни, авари та інші народи на різних етапах історичного розвитку впливали на життя та побут місцевого населення. Починаючи з епохи бронзи ( II — початок І тис. до н. є.), особливо в лісостеповій та поліській зонах Дніпровського Правобережжя, зароджується праслов'янський етнічний масив, що з часом посів провідне місце на українських землях. На межі нової ери формується культура давніх слов'ян — венедів, антів, склавинів. Існування антської політичної організації стало вершиною суспільно-політичного розвитку давніх слов'ян. У VII — IX ст. на українських землях проживали великі племінні об'єднання східних слов'ян, які і склали підґрунтя східнослов'янської державності.

2. Київсько-Галицький період

(друга половина IX — 40-ві рр. XIV ст.)

    Це час утворення та існування Київської Русі, спадщину якої перебрала Га-лицько-Волинська держава. Найважливішими факторами, що визначили розвиток суспільства Русі-України в межах цього періоду, були запровадження християнства і встановлення династичних зв'язків із державами Західної Європи. У цей час формування і розвиток українського народу відбувались цілком окремо від інших східнослов'янських народів — російського і білоруського.

3. Литовсько-польська доба української історії

(40-ві pp . XIV cт . — 1648 p .)

    Це період, коли українські землі входили до складу Литви та Польщі, відбувалася боротьба за Україну різних політичних сил. Українські землі відігравали роль пограниччя між Заходом і Сходом. В умовах Литовсь-ко-Руської держави відбувався процес національного відродження, водночас протягом XVI ст. визначається вирішальна роль польсько-католицького елемента. У цей же період виникає козацтво як свідчення постійного прагнення українців до свободи і як феномен національно-релігійної боротьби. На політичних і культурних процесах в Україні протягом XVI — першої половини XVII ст. посилилися західні впливи, вищим проявом чого стала Берестейська унія.

4. Українські землі в роки національної революції та Гетьманщини

(1648 р. — кінець XVIII ст.).

    Основною віхою цього періоду були Українська національна революція XVII ст. і утворення козацько-гетьманської держави, відновлення політичного суверенітету українського народу. Основний зміст історичного процесу у XVIII ст. становить боротьба гетьманської держави з царською адміністрацією, яка зрештою завершилася ліквідацією гетьманської держави. Наприкінці XVIII ст. Річ Посполита зникає з політичної карти Європи, і українські землі опиняються у складі двох держав — Росії та Австрії.

5. Українські землі в роки російсько-австрійського панування та національного відродження

(кінець XVIII ст. — 1917 р.)

    Цей період характеризується тим, що українські землі входили до складу Російської та Австрійської імперій. Було ліквідовано всі самобутні українські громадські та політичні інститути. Російський царизм переслідував і знищував українську мову і культуру. Водночас із кінця XVIII ст. розпочалося українське національне відродження, яке еволюціонувало від фольклорно-етнографічного до політичного етапу. Відбувався процес подальшого формування української нації. Економіка українських земель підпорядковувалася інтересам Росії та Австрії. Здійснені урядами цих держав реформи середини XIX — початку XX ст. зумовили еволюцію економіки українських земель в напрямі до ринку, але останні продовжували залишатися внутрішніми колоніями імперій.

6. Українські землі в роки національно-демократичної революції

та боротьби за возз'єднання (1917 — 1920 рр.)

    Ці роки характеризуються наполегливою революційною боротьбою українського народу за відродження української державності. Послідовними етапами цієї революції були УНР доби Центральної Ради, Українська держава — Гетьманат П. Скоропадського, УНР доби Директорії. Аналогічним явищем були боротьба західних українців проти польського панування і утворення ЗУНР. У цей період було проголошено Акт злуки (об'єднання) УНР і ЗУНР, який втілював споконвічні мрії українців. На жаль, ця подія була суто символічною. Відродження національної державності було надто коротким, щоб справити вирішальний вплив на соціальну й економічну еволюцію українського народу. Спроби українців відродити державність були перервані більшовиками і Польщею.

7. Україна в радянську добу

(1921 р. серпень 1991 p.)

    Період радянсько-російського панування на українських землях позначений впровадженням радикального соціалістичного, політичного й економічного порядку. Особливо негативний вплив на становище народу мала жорстока колективізація, що супроводжувалася голодомором, воєнно-комуністичний штурм кінця 1920-х — початку 1930-х pp . Радянська влада послідовно здійснювала курс на денаціоналізацію культурного процесу України, її зросійщення. Основою господарського життя стала державна власність на засоби виробництва, яка зумовила командно-адміністративну економіку. Тоталітарним за своєю суттю був політичний устрій суспільства. Подібні соціалістичні зміни і перетворення були здійснені й на західноукраїнських землях, включених до складу УРСР у роки Другої світової війни. Системна криза радянського ладу зумовила так звані перебудовні процеси другої половини 1980-х pp ., які спрямовувались на вдосконалення тогочасного суспільно-політичного ладу, але привели до остаточного краху командної економіки, до політичної структуризації суспільства, до піднесення національно-визвольного руху, суверенізації УРСР і народження незалежної України.

8. Україна в роки незалежності

    Період був започаткований проголошенням 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України. Було покінчено з радянською формою державності України, насправді фіктивною, що намертво прив'язувала УРСР до тоталітарної наддержави — СРСР. Народилася нова, демократична Україна, яка стала на шлях побудови і зміцнення незалежної держави, ринкових змін в економіці, демократизації суспільно-політичного життя, національно-культурного і духовного відродження, активного міжнародного співробітництва.

Last modified: Wednesday, 20 May 2009, 5:45 PM