ЗАНЯТТЯ 4. СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Тема 4

ТЕМА 4.2 ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

2. ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

а) ПРОКУРАТУРА

Органи прокуратури являють собою систему прокурорів і відповідно прокуратур з підпорядкуванням вищестоящому прокурору і Генеральному прокурору.

Система органів прокуратури:

1. Генеральна прокуратура України;

2. прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних); військові прокуратури регіонів і Військово-Морських Сил, Чорноморського флоту;

3. місцеві прокуратури (міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них), військові прокуратури гарнізонів.

Функції прокуратури:

1. підтримка державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім цього, відповідно до Перехідних положень Конституції України до прийняття відповідних законів прокуратура продовжує здійснювати функцію попереднього слідства і функцію загального нагляду (нагляду за додержанням і застосуванням законів).

б) МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ ТА АДВОКАТУРА

Органи юстиції традиційно відносять до правозастосовчих органів нашої держави.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, що є центральним органом виконавчої влади в Україні. Правову основу діяльності органів юстиції складають Конституція України, закони України “Про державну виконавчу службу” , “Про нотаріат” , Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України, Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських управліннях юстиції й інші нормативно-правові акти.

До завдань органів юстиції щодо здійснення професійної діяльності по наданню юридичної допомоги можна віднести:

• розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

• державну реєстрацію нормативних актів органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, що торкаються прав, свобод і законних інтересів громадян чи носять міжвідомчий характер, ведення реєстру цих актів, надання інформації з бази даних реєстру;

• легалізацію всеукраїнських, міжнародних і місцевих об'єднань громадян, реєстрацію політичних партій, міжнародних громадських організацій, неурядових організацій іноземних держав в Україні і їхньої символіки, контроль за дотриманням ними положень їх статутів;

• сприяння розвитку юридичних статутів, здійснення державної реєстрації юридичних осіб і реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна;

• надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг по складних питаннях правового характеру;

• забезпечення підготовки відповідних документів і представництво інтересів держави в Європейському Суді по правах людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направлення спостерігачів у місії по контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина;

• організацію розгляду звернення громадян з питань, що належать до компетенції органів юстиції, виявлення й усунення причин, що породжують скарги громадян.

Одним з основних напрямків діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), постанов судових органів. При цьому органи юстиції вживають заходів по своєчасному, повному і неупередженому примусовому виконанню рішень судових органів.

Міністерство юстиції очолює міністр, якого за поданням Прем’єр-міністра призначає Президент України.

При Міністерстві юстиції також діє Уповноважений по справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Уповноважений представляє Україну під час розгляду справ про порушення нашою державою положень Конвенції, а також інформує про виконання Україною рішень Комісії і Суду; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про усунення порушень положень Конвенції, недопущення таких порушень у майбутньому та ін.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріату і реєстрації актів громадянського стану. Повноваження цих органів визначені в Законі України “Про нотаріат” , у Сімейному кодексі України й в інших нормативно-правових актах.

Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію юридичних фактів, таких як: народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміна прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновленні, а також анулюванні записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають книги актів.

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату - системі органів і посадових осіб, на яких покладений обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України “Про нотаріат” , для надання їм юридичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчування безперечних прав, безперечних фактів та здійснення інших дій, що випливають з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб. Діяльність нотаріату спрямована на охорону і захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на попередження правопорушень шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади.

Завдання:

  1. Розробка законопроектів.
  2. Забезпечення організаційної діяльності судів.
  3. Координація діяльності спрямованої на надання правової чи юридичної допомоги населенню й удосконаленню правової роботи в народному господарстві.

Функції:

  1. Розробка законопроектів.
  2. Робота по систематизації законодавства, підготовка пропозицій про кодифікації.
  3. Здійснює легалізацію політичних партій, всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян, що діють на території України.
  4. Забезпечення організаційної діяльності судів.
  5. Організовують роботу установ нотаріату, РАГСу та об’єднань адвокатів.
  6. Видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичних прав.

Адвокатура – це добровільне, професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав і свобод, представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу допомогу.

Адвокатом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи зі спеціальності юриста чи помічника адвоката не менше ніж два роки, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, відкривати адвокатські фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, що діють відповідно до закону і статутів адвокатських об’єднань.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Службі безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, що має судимість.

Він має право:

1. представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб з їхнього доручення у всіх органах, на підприємствах, в установах і організаціях, у компетенцію яких входить вирішення відповідних питань;

2. збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема запитувати й одержувати документи чи їхні копії від підприємств, установ, організацій і об'єднань, а від громадян – за їх згодою, знайомитися на підприємствах, установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

3. одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

4. доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб і відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

5. бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення про суть клопотань і скарг.

Адвокати здійснюють наступні види діяльності:

  • дають консультації і роз’яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки по законодавству;
  • складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
  • засвідчують копії документів по справах, які вони ведуть;
  • здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами і юридичними особами;
  • надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
  • здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законом.

При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог діючого законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення. Законом України “Про адвокатуру” передбачені й інші обов’язки адвоката.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності (ст. 4 Закону).

Закон “Про адвокатуру” передбачає гарантії адвокатської діяльності. Зокрема, забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що складають адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, зв’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвоката в зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції суду.

в) МВС. МІЛІЦІЯ

МВС – це центральний орган виконавчої влади, що координує і забезпечує проведення в життя політики в сфері охорони і захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства від протиправних посягань.

Функції:

  1. Забезпечує реалізацію державної політики по боротьбі зі злочинністю.
  2. Організовує охорону суспільного порядку.
  3. Організовує здійснення оперативно-розшукової діяльності.
  4. Забезпечує боєздатність внутрішніх військ.

Міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Завдання:

  1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів.
  2. Попередження і припинення правопорушень.
  3. Охорона і забезпечення громадського порядку.
  4. Виявлення і розкриття злочину, а також розшук осіб, їх що вчинили.
  5. Забезпечення безпеки дорожнього руху.
  6. Захист власності від злочинних посягань.
  7. Виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.
  8. Участь у наданні соціальної і правової допомоги громадянам.
  9. Сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них обов’язків.

Функції міліції:

  1. Адміністративна.
  2. Профілактична.
  3. Оперативно-розшукова.
  4. Кримінально-процесуальна.
  5. Виконавча.
  6. Охоронна (на договірних засадах).

Структура міліції (структурні підрозділи):

  1. Кримінальна.
  2. Транспортна.
  3. ДАІ.
  4. Охорони.
  5. Спеціалізована.

г) СЛУЖБА БЕЗПЕКИ України (СБУ).

СБУ - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку.

СБУ підлегла Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Завдання СБУ:

1. захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, державних інтересів і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, від посягань з боку окремих організацій, груп чи осіб;

2. попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності в сфері управління та економіки і протиправних дій, що безпосередньо містять загрозу життєво важливим інтересам країни.

Система органів СБУ:

  1. Центральне управління СБУ;
  2. підлеглі йому регіональні органи;
  3. Служба Безпеки Автономної Республіки Крим;
  4. органи військової контррозвідки;
  5. військові формування;
  6. науково-дослідні, навчальні та інші установи СБУ.

Організаційна структура СБУ визначається Президентом України.