Спілкування. Групова робота. Інфографіка.

Види спілкування. Класифікація методів спілкування. Роль взаємодії. Формування спільноти. Чат. Проведення вебінару. Типи груп у дистанційному навчанні. Проектування спілкування у дистанційному курсі. Використання вебінару у навчальному процесі. Хмарні технології у навчанні. Інфографіка в електронному навчанні. Типи інфографіки. Етапи створення інфографіки. Сервіси для створення інфографіки. Відеотьюторіали. Використання семінару 

1. Види спілкування

100

Партнерство – тенденція об’єднуватися, встановлювати зв’язки, жити один в одному і співробітничати – одна з найважливіших відмінних рис життя.

Ф. Капра

Спілкування може мати наступні форми:

1. Спілкування з викладачем. Роль викладача дуже важлива, адже йому належить допомогти студентові повірити у свої сили та можливості, зрозуміти цілі та завдання навчання. В такому разі воно стає більш мотивованим, бо викладач значно посилює мотивацію у зворотному зв'язку та застосовує засоби формування та закріплення навичок студентів.

У дистанційному навчанні викладач (тьютор) має інші функції, ніж у традиційному навчанні. Він не виконує авторитарні функції, не є єдиним і найавторитетнішим джерелом інформації. Все вирішуться у процесі навчання, враховуються точки зору всіх учасників процесу, але тьютор керує пізнавальною діяльністю і допомагає кожному студенту знайти оптимальну пошукову траєкторію в інформаційному процесі [В.М.Кухаренко, Н.Г.Сиротенко Тьютор /Основи професійної підготовки державних службовців. За заг.ред. Є.І.Бородіна та ін.-Київ, "Міленіум", 2004. С.83-105.].

Навчання базується на принципах співробітництва і ненав'язливого, товариського керівництва. У дистанційному навчанні ролі тьютора придатні такі риси (рис. 4.4) [Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання у схемах. Посібник. Харків, (2001). – 64 с.]:

  • надання загальних відомостей щодо технології, використаної в процесі навчання:
  • підключення студентів до списку розсилки;
  • організація дистанційних семінарів;
  • організація та керування дискусіями студентів;
  • забезпечення для учасників груп обмеженого доступу до закритої частини освітнього серверу;
  • організація телекомунікаційних проектів;
  • контроль і оцінка виконаних робіт студентів

112

2. Спілкування з колегами.Дослідження показують, що відсоток студентів, які спроможні вчитися самостійно, без спілкування з іншими, досить малий. Виконання групових завдань, робота в групі, участь у ситуаційних та ділових іграх значно збільшують мотивацію навчання. Але при такій роботі необхідний індивідуально-диференційний підхід для врахування ступіня розуміння, сприяння дійсно самостійній роботі і завчасного усунення психологічних бар'єрів. Це пов’язано з організацією постійного індивідуального опитування та тестування, а також з проведенням бесід для аналізу успіхів кожного студента, оцінки ступіня розуміння навчальної інформації та відтворення її.

3. Дискусійний форум є формою взаємодії, яка керується викладачем і побудована на різноманітті точок зору студентів щодо конкретної проблеми. Він дозволяє висловити свою думку окремому учаснику форума. Плідність діалогу студентів, певною мірою, залежить від уміння викладача керувати ходом дискусії. При нагоді викладач стає учасником діалогу, щоб надавати зразки мовноі культури і доцільно використовувати чати для формування особистості студентів.

Крім того, у форумі викладач продовжує свою навчальну діяльність: він обов’язково коментує висловлювання студентів, загострює цікаві моменти, звертає увагу учасників на провідні та істотні положення. Ця, не визначена конкретно, але в той же час керуюча роль викладача, сприяє створенню такого собі простору форума, де завдяки активній поведінці кожного учасника створюється привабливий для учасників соціально- психологічний пізнавальний клімат і взаємні стосунки, які побудовані на обміні корисною інформацією і власним досвідом.

4. Навчання у співпраці. При організації самостійної діяльності своє місце знайшли нові інформаційні технології, які можуть стимулювати розкриття внутрішніх резервів кожного студента, формувати соціальні якості особистості (досвід роботи у колективі, виконання різноманітних соціальних ролей, допомога один одному у вирішенні пізнавальних завдань тощо). В першу чергу мова йде про метод проектів та навчання у співпраці.

Переваги спільної діяльності наведені у працях Х.Й. Лійметса, Я.Л. Коломінського, В.О. Кан-Каліка,Л.О. Петровської та ін. Результати останньої роботи, присвяченої питанням соціально-психологічного тренінгу, мають особливе значення для організації спільної праці в дистанційному навчанні, оскільки вони передбачають невеликі групи (до 3-4 осіб) і доводять ефективність роботи такої малої групи рівнозначно для всіх її учасників. Крім того, спілкування викладача із студентом і студента з викладачем через інформацію моделює ситуацію такого тренінгу і може використовувати його закономірності.

Наступні риси позитивно характеризують співпрацю [Кукушин В.С. Введение в педагогическую деятельность: Уч. пособие. – Ростов н/Д: изд. Центр «Март», 2002]:

  • формування мотивації і свідоме підвищення інтересу до навчання, позитивне відношення до нього;
  • взаємне навчання діловому спілкуванню. Робота у співпраці, тобто групова, дозволяє відпрацьовувати вміння розуміти і оцінювати дії інших людей, регулювати свої дії згідно з вимогами інших людей і умовами роботи. З'являються вміння вибирати форми і засоби передачі своїх думок для  найкращого взаєморозуміння;
  • можливість обговорювати навчальну інформацію, відстоювати точку зору, що є важливою умовою формування впевненості і засвоєння навчальної інформації.

5. Звітування та домашні завдання. Студент повинен вміти викласти те, що він вивчав, дослідити існуючу власну систему знань, вмінь та навичок, яка буде змінюватись і вдосконалюватися на кожному наступному етапі навчання, і внести потрібні коригування та доповнення. Корисно для формування навичок самоаналізу давати викладачу звіт про виконану роботу на протязі процесу вивчення навчального матеріалу.

В основі всього лежить зв'язок між викладачем і студентом, а також між студентами, засобом його здійснення виступає запитально-відповідева інформація. Для здійснення зворотного зв'язку:

  • не достатньо обмежуватися постановкою задач тільки у явному вигляді, треба давати задачі ще й у неявному вигляді;
  • не на всі завдання належить вимагати явної відповіді;
  • при розв'язуванні складних навчальних задач доречно вимагати від студента відповіді не після розв'язання задачі в цілому, а при виконанні окремих його етапів.

Якщо абстрагуватися від можливостей форми навчання і тим самим від обмежень у застосуванні зворотного зв'язку, то тоді можна стверджувати, що на частоту зворотного зв'язку впливають:

  • режим навчання (так, наприклад, при діалоговому навчанні частота зв'язку значно збільшується);
  • рівень детермінації управління навчальною діяльністю.