Проектування змісту, структурування тексту

Педагогічні принципи. Розробка змісту. Роль взаємодії.  План роботи. Загальні положення щодо тексту. Особливості структурування тексту у дистанційному курсі. Структура заняттяю. Формування розділу. Оформлення тексту. Стилі стрийняття та мислення. Мова. Стилі написання тексту. Рівні викладання тексту. Згортання та розгортання тексту. Опорні елементи у тексті. Колір у навчальному веб-дизайні. Набір палітр для веб-дизайну. Сполучення кольорів

3. Розробка змісту

image016.gif

Перша порада – ніколи нічого не писати, 
не відчуваючи себе до цього настійно примушеним 
або соціальним обов’язком і обов’язком сумління, 
або внутрішньою необхідністю.

Ромен Роллан

До вибору і проектування змісту звичайно підходять як до ітеративного процесу: спочатку мозковий штурм тем (та поступове їх взаємозв'язування), потім розширення кожної теми детальним описом її змісту. Цьому процесу можна посприяти, враховуючи такі ресурси:

  • інші дистанційні курси за такою ж тематикою або подібні з мережі;
  • традиційні навчальні матеріали;
  • наявну літературу (журнали, монографії);
  • власність навчальних закладів (розробки колег);
  • інші ресурси.

Особливу увагу треба приділяти запобіганню повторів, якщо їх не передбачено заздалегідь. Наприклад, корисно буде повторити складний текст, подаючи його або дещо інакше, наприклад, з аналізом прикладу чи ситуації, або спеціально у структурованім вигляді, найкраще як анотовані схему, таблицю, графік тощо.

p01_031.gifСтруктура змісту, в цілому, представляє певну систему зв’язків його складових, які розташовані на різних рівнях навколо основних (базових) знань і умінь. За геометричною формою ця система нагадує спіраль. До складових зазвичай входять поширені теоретичні знання і уміння, пов’язані з їхньою обробкою; знання і уміння, що забезпечують практичну діяльність (тобто так званий операційний апарат); контрольні засоби з методичним супроводом; різноманітні форми представлення і організації інформації, у тому числі ілюстрації, графіки, смислові моделі, таблиці та ін. 

Зв’язки у системі можуть розташовуватися як у концентричних колах (на одному рівні складності), так і радіально (з переходом з рівня на рівень) залежно від того, яку саме навчальну діяльність планує викладач – за зразком, репродуктивну, проблемно-репродуктивну, частково-пошукову.

Структура кожного рівня побудована у такий спосіб, що навчальний процес, у разі потреби, може мати як пряму (за умови високої успішності), так і зворотно-поступову (за умови потреби у повторенні і закріпленні певних розділів) схеми організації навчальної діяльності. Друга схема за своєю технологією нагадує діяльнісний підхід програмованого навчання.    

Упорядкування змісту може виконуватися за різними підходами:

  • логіка структури (наукова логіка змісту);
  • хронологічність (предмети пов'язані з історією, дія ‑ із процедурами);
  • концентричні кола (кожна нова тема включає попередню як базову);
  • послідовність по спіралі (кожна нова тема порушує вже засвоєні знання, але на ще глибшому рівні);
  • послідовність причин (ланцюжок причина – наслідок);
  • зворотний ланцюжок (починаючи з результату, завернути до вхідної інформації);

image017.jpg

Такий підхід дозволяє перевірити якість запам’ятовування наданої інформації і освідчитись у опануванні потрібної діяльності. Він також може здійснювати контрольно-оцінювальні функції;

  • наголошення  проблеми (усі елементи упорядковані навколо проблеми, яку вирішує студент);
  • акцентування на проекті (усі елементи є часткою відповідної частини проекту та скупчуються разом);
  • наголошення особливостей навчання студента (елементи упорядковані  відповідно до стилів навчання студентів).

Ви можете базувати Ваш курс на добре знайомих педагогічних структурах лекцій, таких як

  • Класичний тьюторіал (вступ/вміння/приклади/підсумки/тест)
  • Активний урок (вступ/підготовка/активність/підсумки/тест)
  • Керовані студентом тьюторіали (вступ/ієрархія/розділи а,б/підсумки/тест)
  • Тьюторіал отримання знань покроково (вступ/тест 1/тема 1/тест 2/тема 2/підсумки/підсумковий тест)
  • Дослідницький тьюторіал (індекс/домашній/електронна база даних)
  • Проблемний тьюторіал (вступ/домашній/проблемне завдання/підсумки/тест)
  • Генеруючі уроки (вступ/тест/тема 1-2-3/підсумки/тест).

Text Box: Аналіз тексту як попередження можливих помилок є забезпеченням успіху і стимулом до навчання. С. М. Лисенкова Як тільки буде здійснений вибір щодо послідовності змісту, може створюватися перший варіант організації матеріалів навчання, де слід звертати увагу на приклади, концепції взаємовідношень, правила та процедури стосовно:

  • Правильності змісту. Не тільки студенти, але також й експерти (фахівці зі змісту), інколи можуть не помічати помилок або невідповідностей. Отже повторне читання та рецензування курсу колегами зазвичай допомагають позбутися цієї проблеми.
  • Повноти змісту. Вона означає не тільки наявність у курсі всіх необхідних елементів, але й достатній рівень методичних пояснень, що враховують знання та навички студента.
  • Функціональності. Вона розглядається згідно із взаємозв'язками поміж окремі теми всередині курсу і предмети всередині навчального плану. Це дозволяє уникнути хиби у деяких елементах курсу.
  • Послідовності та зв'язності змісту. Має  враховуватися послідовність визначень, концепцій, процедур та зв'язність змісту. У протилежному випадку, студент матиме враження, що зміст складено з відокремлених фрагментів інформації.
  • Обсягу змісту. Обсяг – один із визначних факторів навчального навантаження. У випадку дистанційних курсів, де зовнішній контроль обмежений, обсяг матеріалу має вплив стосовно строку, необхідного для розв'язання завдань, та забезпечення мотивації студента.

Кожний дистанційний курс може мати два типи допомоги. У першому випадку, допомога спрямована на розуміння інформації при відсутності безпосереднього контакту з викладачем через використання таблиць, графіків, ілюстрацій. Інший тип допомоги скерований на регулювання навчання, що забезпечується описом завдань, вступом, питаннями (вправами), узагальненнями, ключовими концепціями, підказками тощо.

Розробка заходів, призначених для допомоги студентам у керуванні  власним навчанням, є важливою та закликана забезпечити:

  • Розуміння й запам'ятовування ключових концепцій;
  • Самостійне мислення;
  • Навчання у процесі діяльності;
  • Зіставлення змісту курсу зі своєю діяльністю;
  • Наведення особистих прикладів, розмірковування над своїми думками та почуттями;
  • Визначення власних сильних та слабких сторін у діяльності;
  • Визначення  особистого стилю навчання.

Дуже важливо, щоб самі студенти вирішували питання:  користуватися їм допомогою або ні.

Вибір та підготовка засобів інформації

Text Box: Зазвичай вважають, що стиль – це складний спосіб виявлення простих речей. Насправді, це простий спосіб виявлення речей складних. Жан Кокто Треба зазначити, що вибір засобів інформації не настільки впливає на результати навчання, що може забезпечувати мотивацію навчання і визначати термін виконання окремих завдань. З одного боку, на вибір засобів інформації впливає наявність\доступність окремих видів інформації, виправдання витрат, рівень умінь користувача, а, з іншого боку – можливість трохи удосконалити ті навчальні стосунки між викладачем та студентом, які характерні для традиційного навчання і майже без змін можуть використовуватися у дистанційній формі. Такі взаємини можна поділити на чотири категорії.

Роз'яснювальні. Прикладом є лекція, де лектор активний, але діяльність студента зведено тільки до розумового зусилля (намагатися проникнути у сутність матеріалу, співвіднести нову інформацію з уже відомою та інше). У дистанційній формі така лекція виявляється просто електронною копією конспекту лектора.

Засобами інформації тут також можуть бути комп'ютерні файли, друковані документи, тощо. Функція цих засобів обмежена тільки представленням інформації, ілюстрацією та демонстрацією. Використання інформаційних технологій збільшує гнучкість цих засобів, адже з'явилася можливість запобігти лінійності інформації та використати гіперзв'язки, що дозволяють студенту легко перейти на відповідний його можливостям рівень інформації, тобто скористатися послугами адаптації.

Text Box: Інтерактивність – це взаємна допомога. Інтерактивні. Викладач та студент у співпраці використовують форму діалогу та у певний спосіб реагують на дії один одного (викладач задає питання та дає завдання, а студент відповідає або просить роз'яснення, здійснює певну діяльність і отримує результат ), наприклад, лабораторні роботи, семінари, практичні заняття, курсові завдання.

Типовим засобом є моделююча комп'ютерна програма, яка дозволяє користувачу змінювати величину параметрів моделі та бачити вплив цих змін щодо кінцевих результатів.

Моделювання сприяє дослідній спрямованості навчання, дає можливість студенту уточнювати гіпотези за умови адекватності моделі, якщо навчальна мета моделювання йому зрозуміла. Це допомагає розвитку форм якісного, кількісного та інструментального мислення. Особливі випадки моделювання – мікросвіти та віртуальна реальність.

Моделююча програма дозволяє користувачу створювати модель системи, і надалі використовувати її і порівнювати результати з даними існуючої реальності. Оскільки студент створює (найчастіше математичну) модель, навчання поширюється і на використання концепцій, процедур, теорій та інше. Використовуючи методику моделювання, користувач мікросвіту створює штучну реальність, тобто він має можливість змінювати параметри, їхній взаємозв'язок та правила процедур (програмувати їх).

Якщо моделювання використовують для представлення реальності різні форми організації тексту (графіка, таблиці, анімація), то віртуальна реальність намагається створити точне уявлення фізичної або штучної реальності за допомогою тривимірної анімації та звуку.

Адаптивні. Особливий вид взаємодії, який призначено для наближення рівня викладання навчальної інформації до рівня пізнавальних можливостей студента. Як один з важливіших заходів взаємодії використовується діалог для регулювання процесу навчання, це наприклад, індивідуальні консультації, коли навчання підстроюється під рівень прогресу кожного студента окремо. Це можуть бути також роз’яснювальні заходи у тексті, що підтримані вправами різного, але поступово зростаючого, рівня складності навчальної діяльності.

Text Box: Вчасна і вправна адаптація – найкраща запорука мотивації.Найбільш типовим засобом є комп'ютерна навчаюча програма. У основі такої програми лежить теоретична інформація (з певної теми) з питаннями, завданнями щодо перевірки засвоєння її, які інтерпретують успіхи студентів, що дозволяє програмі згідно з рівнем їхніх особистих досягнень пропонувати для подальшого навчання вибір або наступної теми, або розділ для повторення з відповідними вправами для закріплення опанування.

Комунікативні. Ці взаємини спрямовані на двостороннє спілкування, що ним можуть керувати обидві сторони. Таке спілкування може відбуватися  безпосередньо у процесі взаємодії викладача та студента, а також між студентами.

У випадку традиційного навчання спілкування відбувається поза лекціями, на консультаціях, у неофіційній обстановці.

У дистанційному навчанні використовуються форми синхронного та асинхронного спілкування. Синхронними засобами спілкування є аудіоконференція, відеоконференція, chat.

Асинхронні засоби  – це список розсилки, форум та дискусії.

Аудіоконференції – це структуровані групові дискусії, що відбуваються з використанням голосових систем Інтернет. Іноді їх використовують аби замінити безпосередні індивідуальні консультації. Такий вид конференцій вимагає як від викладача, так і від студента, ретельної підготовки.

Відеоконференції (вебінари) створені для інтерактивного спілкування,  можуть також використовуватися для трансляції лекцій або з іншою метою.

У дистанційному навчанні може застосовуватися ще один засіб представлення інформації – мультимедіа. Цей термін визначає  суміш різних засобів інформації (кожний засіб виконує певну мету доставки).

image002.gif На які компетенції особистості впливають комунікативні засоби інформації?

Адаптування навчальної інформації

Розробка курсу майже ніколи не розпочинається з нуля. Якщо є можливість використати вже існуючі матеріали, витрати на розробку будуть зменшені. Можна використовувати тільки текстові фрагменти, аби адаптувати їх для потреб визначеної групи студентів.

Використання "зовнішніх" навчальних ресурсів утворює для розробників необхідність скласти з їхніми авторами угоду відносно ліцензії, прав використання та інтелектуальної власності.

Якщо такі "зовнішні" матеріали розроблені за кордоном, треба враховувати існуючі культурні розбіжності. Адаптація матеріалів не обмежується тільки  перекладом, вони повинні бути "локалізовані", тобто адаптовані щодо місцевих умов. З цією метою належить зіставити вибрані матеріали та реально існуючі вхідні дані щодо рівня знань у групи, порівняти за якістю використання концепцій, термінологію, скорочення, символи та інше. Також треба адаптувати наведені приклади та ситуації до справжнього життя студентів, ретельно перекладати вислови, вирази та метафори з метою запобігання спричиненню мовного або соціального взаємонепорозуміння.

image022.gif

Заключні коментарі

  1. Розробка навчальних матеріалів – циклічний процес. Недоречно намагатися  зробити все одразу. Цікаві нові перспективи зазвичай виникають у процесі розробки. Отже належить сприймати розробку як ітеративний процес із консультаціями, обговореннями та оцінкою результатів діяльності.
  2. Колективна робота має на думці добре організований груповий процес за участю досвідченого керівника та кваліфікованих розробників.
  3. Дистанційне навчання повинно бути спрямовано на інтереси студента.
  4. Рекомендується розробляти матеріали зовнішньо привабливі для мотивації студентів щодо їхнього використання. Наприклад, використовувати прямий неофіційний стиль звернення до студента та скорочені речення, добре структурувати текстовий зміст, застосовувати дійові та добре підібрані ілюстрації тощо.
  5. Необхідно створювати кінцевий продукт  відповідно до опису групи, задля якої призначене навчання. Це допомагає оцінити результат ще перед початком етапу виготовлення та доставки.

 

image023.jpg

1.   Спробуйте сформулювати основні пункти висновків важливіших задач і етапів розробки дистанційного курсу. Чим, на Вашу думку, Ваша пропозиція буде різнитися від

  • традиційного підходу;
  • суто роз’яснювальної функції;
  • тільки моделюючої програми;
  • комп’ютерної навчальної програми;
  • стратегії, спрямованої тільки на спілкування та ін.

2.   Чому всі ці перелічені напрями і деякі з них, узяті окремо, не забезпечують тих вимог і принципів, що їм має відповідати дистанційний курс?

3.   У яких межах, коли і з якою метою повинна відбуватися адаптація навчальних матеріалів? Чи не повинні передбачатися різні рівні адаптації згідно з метою і прогнозованими результатами навчання у курсі? Які саме рівні адаптації Ви вважаєте необхідними і чому? 

©  НТУ "ХПІ", ПЛДН