Проектування змісту, структурування тексту
Педагогічні принципи. Розробка змісту. Роль взаємодії. План роботи. Загальні положення щодо тексту. Особливості структурування тексту у дистанційному курсі. Структура заняттяю. Формування розділу. Оформлення тексту. Стилі стрийняття та мислення. Мова. Стилі написання тексту. Рівні викладання тексту. Згортання та розгортання тексту. Опорні елементи у тексті. Колір у навчальному веб-дизайні. Набір палітр для веб-дизайну. Сполучення кольорів
3. Розробка змісту
![]() |
Перша порада – ніколи нічого не писати, Ромен Роллан |
||||||||||
До вибору і проектування змісту звичайно підходять як до ітеративного процесу: спочатку мозковий штурм тем (та поступове їх взаємозв'язування), потім розширення кожної теми детальним описом її змісту. Цьому процесу можна посприяти, враховуючи такі ресурси:
Особливу увагу треба приділяти запобіганню повторів, якщо їх не передбачено заздалегідь. Наприклад, корисно буде повторити складний текст, подаючи його або дещо інакше, наприклад, з аналізом прикладу чи ситуації, або спеціально у структурованім вигляді, найкраще як анотовані схему, таблицю, графік тощо.
Зв’язки у системі можуть розташовуватися як у концентричних колах (на одному рівні складності), так і радіально (з переходом з рівня на рівень) залежно від того, яку саме навчальну діяльність планує викладач – за зразком, репродуктивну, проблемно-репродуктивну, частково-пошукову. Структура кожного рівня побудована у такий спосіб, що навчальний процес, у разі потреби, може мати як пряму (за умови високої успішності), так і зворотно-поступову (за умови потреби у повторенні і закріпленні певних розділів) схеми організації навчальної діяльності. Друга схема за своєю технологією нагадує діяльнісний підхід програмованого навчання. Упорядкування змісту може виконуватися за різними підходами:
Ви можете базувати Ваш курс на добре знайомих педагогічних структурах лекцій, таких як
Кожний дистанційний курс може мати два типи допомоги. У першому випадку, допомога спрямована на розуміння інформації при відсутності безпосереднього контакту з викладачем через використання таблиць, графіків, ілюстрацій. Інший тип допомоги скерований на регулювання навчання, що забезпечується описом завдань, вступом, питаннями (вправами), узагальненнями, ключовими концепціями, підказками тощо. Розробка заходів, призначених для допомоги студентам у керуванні власним навчанням, є важливою та закликана забезпечити:
Дуже важливо, щоб самі студенти вирішували питання: користуватися їм допомогою або ні. Вибір та підготовка засобів інформації
Роз'яснювальні. Прикладом є лекція, де лектор активний, але діяльність студента зведено тільки до розумового зусилля (намагатися проникнути у сутність матеріалу, співвіднести нову інформацію з уже відомою та інше). У дистанційній формі така лекція виявляється просто електронною копією конспекту лектора. Засобами інформації тут також можуть бути комп'ютерні файли, друковані документи, тощо. Функція цих засобів обмежена тільки представленням інформації, ілюстрацією та демонстрацією. Використання інформаційних технологій збільшує гнучкість цих засобів, адже з'явилася можливість запобігти лінійності інформації та використати гіперзв'язки, що дозволяють студенту легко перейти на відповідний його можливостям рівень інформації, тобто скористатися послугами адаптації.
Типовим засобом є моделююча комп'ютерна програма, яка дозволяє користувачу змінювати величину параметрів моделі та бачити вплив цих змін щодо кінцевих результатів. Моделювання сприяє дослідній спрямованості навчання, дає можливість студенту уточнювати гіпотези за умови адекватності моделі, якщо навчальна мета моделювання йому зрозуміла. Це допомагає розвитку форм якісного, кількісного та інструментального мислення. Особливі випадки моделювання – мікросвіти та віртуальна реальність. Моделююча програма дозволяє користувачу створювати модель системи, і надалі використовувати її і порівнювати результати з даними існуючої реальності. Оскільки студент створює (найчастіше математичну) модель, навчання поширюється і на використання концепцій, процедур, теорій та інше. Використовуючи методику моделювання, користувач мікросвіту створює штучну реальність, тобто він має можливість змінювати параметри, їхній взаємозв'язок та правила процедур (програмувати їх). Якщо моделювання використовують для представлення реальності різні форми організації тексту (графіка, таблиці, анімація), то віртуальна реальність намагається створити точне уявлення фізичної або штучної реальності за допомогою тривимірної анімації та звуку. Адаптивні. Особливий вид взаємодії, який призначено для наближення рівня викладання навчальної інформації до рівня пізнавальних можливостей студента. Як один з важливіших заходів взаємодії використовується діалог для регулювання процесу навчання, це наприклад, індивідуальні консультації, коли навчання підстроюється під рівень прогресу кожного студента окремо. Це можуть бути також роз’яснювальні заходи у тексті, що підтримані вправами різного, але поступово зростаючого, рівня складності навчальної діяльності.
Комунікативні. Ці взаємини спрямовані на двостороннє спілкування, що ним можуть керувати обидві сторони. Таке спілкування може відбуватися безпосередньо у процесі взаємодії викладача та студента, а також між студентами. У випадку традиційного навчання спілкування відбувається поза лекціями, на консультаціях, у неофіційній обстановці. У дистанційному навчанні використовуються форми синхронного та асинхронного спілкування. Синхронними засобами спілкування є аудіоконференція, відеоконференція, chat. Асинхронні засоби – це список розсилки, форум та дискусії. Аудіоконференції – це структуровані групові дискусії, що відбуваються з використанням голосових систем Інтернет. Іноді їх використовують аби замінити безпосередні індивідуальні консультації. Такий вид конференцій вимагає як від викладача, так і від студента, ретельної підготовки. Відеоконференції (вебінари) створені для інтерактивного спілкування, можуть також використовуватися для трансляції лекцій або з іншою метою. У дистанційному навчанні може застосовуватися ще один засіб представлення інформації – мультимедіа. Цей термін визначає суміш різних засобів інформації (кожний засіб виконує певну мету доставки).
Адаптування навчальної інформації Розробка курсу майже ніколи не розпочинається з нуля. Якщо є можливість використати вже існуючі матеріали, витрати на розробку будуть зменшені. Можна використовувати тільки текстові фрагменти, аби адаптувати їх для потреб визначеної групи студентів. Використання "зовнішніх" навчальних ресурсів утворює для розробників необхідність скласти з їхніми авторами угоду відносно ліцензії, прав використання та інтелектуальної власності. Якщо такі "зовнішні" матеріали розроблені за кордоном, треба враховувати існуючі культурні розбіжності. Адаптація матеріалів не обмежується тільки перекладом, вони повинні бути "локалізовані", тобто адаптовані щодо місцевих умов. З цією метою належить зіставити вибрані матеріали та реально існуючі вхідні дані щодо рівня знань у групи, порівняти за якістю використання концепцій, термінологію, скорочення, символи та інше. Також треба адаптувати наведені приклади та ситуації до справжнього життя студентів, ретельно перекладати вислови, вирази та метафори з метою запобігання спричиненню мовного або соціального взаємонепорозуміння.
|
|||||||||||
© НТУ "ХПІ", ПЛДН |