Проектування змісту, структурування тексту

Педагогічні принципи. Розробка змісту. Роль взаємодії.  План роботи. Загальні положення щодо тексту. Особливості структурування тексту у дистанційному курсі. Структура заняттяю. Формування розділу. Оформлення тексту. Стилі стрийняття та мислення. Мова. Стилі написання тексту. Рівні викладання тексту. Згортання та розгортання тексту. Опорні елементи у тексті. Колір у навчальному веб-дизайні. Набір палітр для веб-дизайну. Сполучення кольорів

2. Педагогічні принципи

image014.gif

Найважливіші принципи можуть і повинні
бути гнучкими.

Авраам Лінкольн

 

Дистанційне навчання як сукупність нових технологій вимагає перегляду усього навчального процесу. І в першу чергу це виникає на етапі підготовки змістовної частини дистанційного курсу – структуруванні змісту та написанні тексту. Справа у тому, що у традиційному навчанні більшість викладачів готують для проведення лекцій нотатки або особисті конспекти. Інколи після відповідної редакції ці конспекти друкуються, але на їхню підготовку витрачається досить тривалий час.

У дистанційному курсі навчальний процес базується на інформації, що підготовлена у електронному вигляді. У зв’язку з тим, що у традиційному навчанні викладач практично не працює з текстом, при підготовці дистанційного курсу у нього може виникати багато проблем. Адже відсутність або низька якість текстової або іншої інформації у дистанційному курсі – це, по суті, відсутність дистанційного навчального процесу. 

Крім того, слід враховувати, що дистанційне навчання, це водночас засвоєння знань через особисту діяльність та співробітництво, отже текст повинен бути зорієнтованим на варіативну (за стилями виконання), і в той же час адаптовану до запланованих цілей, діяльність.

Дистанційний курс ґрунтується на певних педагогічних принципах, отже нам треба їх враховувати при його створенні.

1.     Від навчання до самонавчання

ІКТ змінюють вищу освіту, ролі та зв’язки студентів і викладачів та їх взаємодію у навчальному процесі. Тепер пред’явлення інформації, яке має місце у традиційному навчанні, є недостатнім. Треба фокусувати увагу на активності студента та визначати точки підтримки. Це дозволить перейти від суто процесу навчання (передачі інформації) до самонавчання, коли студент сам обробляє отриману інформацію, конструюючи особисті знання та засоби діяльності.

2.     Студент – головна особа

Навчальний процес студента не сприймається і не тлумачиться  безвідносно до його особистості, як процедура у чорному ящику, де на вході – знання, що призначені для навчання, а на виході знання, що спостерігаються зовні і, у такий саме спосіб, репродукуються на іспиті. Навчання у дистанційній формі розглядається як активний, індивідуальний та соціокультурний процес, що забезпечує конструювання розуміння та компетентності. Студент створює у навчальному процесі свою особисту структуру знань з інформаційного простору дисципліни, розвиває засоби навчання (тобто діяльності), які потрібні йому у подальшій, доконечно компетентній, роботі. Викладач підтримує його у цьому процесі.

3.     Конструювання навчального простору та навчальних порад

Це центральне завдання для викладача. Насправді, призначений для навчання матеріал інтегрується з управлінням контентом при педагогічному проектуванні і виступає як віртуальна інформація у мережі. Конструювання навчального простору, насиченого сучасними медіа- засобами, надає студенту доступ до знань і засобів для організації, вибору та критичного аналізу інформації, а також репродукування її для кодування. Під час вибору та присвоєння знань взаємодія між викладачем та студентом виступає не у формі інструкцій, а більше як спільна діяльність, у якій студент виконує роль шукача і дослідника, а викладач – роль помічника.

4.     Активне навчання та стратегії навчання

Студенти займають активну позицію у описаному вище навчальному просторі. Спроможні активно виконувати свою роль, вони не тільки стають відповідальнішими за власне навчання, але й підпорядковують відповідні, зручні для себе, навчальні стратегії. Цей підхід до пізнавального представлення знань (організація, вибір, критичний аналіз) відповідає метапізнавальним стратегіям планування, контролю та регулювання особистого навчального процесу, а також поширює внутрішні мотиваційні та зовнішні підтримуючі ресурси. Мета дистанційної педагогіки значною мірою полягає у  забезпеченні адекватної підтримки.

image002.gif Наведіть приклади створених Вами для тексту засобів внутрішньої і зовнішньої мотивації, які здатні, на Вашу думку, підсилити активність навчання. Обґрунтуйте, будь ласка, особливості їхньої структури і інформаційного призначення.

5.     Самоорганізоване та самоскероване навчання

p01_022.gifСтудент тільки тоді відповідатиме за власний навчальний процес, коли він його організує та забезпечує проведення. Він може додержуватися вимог щодо навчання, якщо буде у змозі використовувати підготовлене навчальне середовище відповідно до індивідуальних навчальних установ або адаптувати його до своїх потреб (самоорганізація) та зробить незалежними рішення через специфіку власних навчальних шляхів (самоскерованність).

6.     Загальні компетенції

Процес просування від навчання до самонавчання фокусується на навчальних результатах. Це означає, що присвоєння знань стає зараз головним завданням і так буде у майбутньому. Наукові знання є базою предметно-орієнтованої компетенції. Але у зв’язку з необхідністю використання різноманітних знань у певній діяльності присвоєння так званих загальних компетенцій набуває більшої значущості. Атанов Г.О виділяє такі методологічні компетенції:

  • Виділяти у об’єкті предмет навчання;
  • Виявляти причину та наслідок;
  • Враховувати кількісну та якісну сторони явища;
  • Виявляти та розв’язувати протиріччя;
  • Переходити від усебічного підходу до конкретного розгляду;
  • Розглядати дійсність як об’єктивну реальність;
  • Розглядати будь-яке явище,  враховуючи умови його існування;
  • Переходити від живого і безпосереднього спостереження до абстрактного мислення, а від нього до практики;
  • Бачити окреме та загальне;
  • Формувати цілі діяльності через її реальне втілення;
  • Вибирати відповідні засоби, методи, способи і заходи з метою досягнення поставлених цілей;
  • Відокремлювати суттєве від несуттєвого;
  • Виявляти наявність і передумови загальних закономірностей;
  • Ставитися критично до отриманих результатів;
  • Перетворювати та перегруповувати матеріал, що вивчається.

Дистанційна педагогіка сприяє розвитку комбінації обох типів компетенцій, предметно-орієнтованих та загальних, у комплексні компетенції для забезпечення і здійснення цільової діяльності.

7.     Інтерактивне, кооперативне навчання та співробітництво

Навчання завжди має справу з окремим студентом,  воднораз вища цінність полягає у тім, що реалізація навчання відбувається у соціальних зв’язках. Таким чином, дистанційна форма навчання не тільки інтенсифікує процес і активізує діяльність, але й відкриває соціальний вимір, який сприяє залученню до дії соціальних компетенцій. Ці компетенції відіграють особливу роль у налагодженні наукової та командної роботи. У медіа-насиченому просторі інтерактивне навчання та співробітництво висуває також особливі вимоги, які вимагають спеціальних компетенцій.

8.     Інтернаціональна та міжкультурна комунікація

Глобальна структура Інтернет спроможна не тільки до здійснення, але водночас прагне реалізації інтерактивного навчання та співробітництва у міжнародному рангу. Міжнародна комунікація впливає на прискорення розвитку мовної компетенції, що важливо, до речі, не тільки для забезпечення комунікативних здібностей. Одночасно, міжнародна комунікація є також засобом для розуміння і інструментом наближення до нових горизонтів розуміння, де персональні знання можуть інтегруватися у глобальну наукову культуру та сприяти міжкультурному розумінню.

 
© НТУ "ХПІ", ПЛДН