Теорія. Проектування дистанційного курсу

1. Визначення дистанційного навчання

У визначення дистанційного  навчання входять три компоненти: відкрите навчання, комп'ютерне  навчання,  система комунікацій (Інтернет).  Дистанційне навчання – це форма, що базується на  принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні  навчальні програми різного призначення та створює за допомогою  сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для  доставки навчального матеріалу та спілкування. 

Дистанційне навчання - це сукупність педагогічних засобів, що поєднані у гнучкі технології (форма навчання) і базуються на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навчання у спілкуванні та співробітництві в інформаційному освітньому просторі для організації освіти користувачів, розподілених у просторі та часі.

Досі ще не розгалужені визначення "дистанційна освіта, дистанційне  навчання, дистанційна діяльність". Визначення освіти – значно ширше  та включає в себе як процес навчання, так і найперші можливості  самоосвіти і формування особистості. Набирає силу дистанційна педагогічна діяльність (організація  дистанційних семінарів, конференцій, робота з аспірантами, олімпіади,  вікторини і т.ін.).

Кажучи про дистанційну форму освіти, слід мати на увазі створення  єдиного інформаційно-освітнього простору для навчального процесу, куди  слід включити різноманітні електронні джерела інформації (мережеві теж):  віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні  навчальні посібники, кіберкласи.

Коли мова йде про дистанційне навчання, слід мати на увазі  наявність у системі викладача, навчального матеріалу у різних формах та  студента. Це взаємодія викладача та студента через навчальний матеріал. Звідcи витікає головне в  організації дистанційної форми навчання – створення своєрідних за формою і змістом навчальних курсів на електронних носіях,  розробка дидактичних основ дистанційного навчання, підготовка  педагогів- координаторів, які супроводжують процес навчання і керують ним.

Дистанційна форма – це не синонім заочної  форми навчання тому, що тут передбачається постійний контакт з  викладачем, з іншими студентами кіберкласу, імітування усіх видів очного  навчання, але за специфічними формами. Як наслідок, потрібні теоретичні  проробки, експериментальні перевірки, серйозні науково-дослідні роботи.

Це повинні бути викладачі з  універсальною підготовкою, які володіють сучасними педагогічними та  інформаційними технологіями, психологічно готові до роботи зі  студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі.

У дистанційному навчанні викладач керує процесом використання технологій, створює нові навчальні засоби для збагачення певної педагогічної технології і підвищення результату навчання у напрямку самовдосконалення тих, хто навчається. В цілому, використовуючи якнайбільше новітні досягнення роботи з інформацією, процес відбувається у постійному співробітництві. Воно є головною запорукою успішності.

У численних публікаціях зарубіжних викладачів і дослідників з питань дистанційного навчання (або ще e-learning) на етапі 2002 р. відзначається, що головними активними силами у цьому процесі зараз виступають викладач як проектувальник, чинник і керівник навчального процесу, інформація як засіб і наповнення процесу і співробітництво як спосіб організації навчальної діяльності.

Резюме

Дистанційне навчання – це форма, що базується на використанні різних педагогічних технологій, включаючи можливості інформаційних технологій як носіїв інформації для її доставки і переробки і комунікаційних технологій для організації взаємодії і співробітництва у навчальній діяльності. Останнім часом погляд на сутність дистанційного навчання дещо змінився у бік акцентування ролі викладача як керівника і коректора процесу, який перебуває у стані удосконалення і постійного розвитку під впливом результатів діяльного співробітництва з переробки знань в особистісну діяльність студентів.