Теорія. Проектування дистанційного курсу

Визначення дистанційного навчання. Характерні риси дистанційного навчання. Принципи дистанційного навчання. Якість дистанційного навчання. Типи дистанційних курсів. Моделі навчання. Система доставки. Структура дистанційного курсу. Організаційна структура курсу. Основні етапи проектування. Основні етапи проектування навчання. Практика. Характеристика завдань. Активності у курсі. Відео з навчального проектування

1. Визначення дистанційного навчання

У визначення дистанційного  навчання входять три компоненти: відкрите навчання, комп'ютерне  навчання,  система комунікацій (Інтернет).  Дистанційне навчання – це форма, що базується на  принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні  навчальні програми різного призначення та створює за допомогою  сучасних телекомунікацій інформаційне освітнє середовище для  доставки навчального матеріалу та спілкування. 

Дистанційне навчання - це сукупність педагогічних засобів, що поєднані у гнучкі технології (форма навчання) і базуються на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навчання у спілкуванні та співробітництві в інформаційному освітньому просторі для організації освіти користувачів, розподілених у просторі та часі.

Досі ще не розгалужені визначення "дистанційна освіта, дистанційне  навчання, дистанційна діяльність". Визначення освіти – значно ширше  та включає в себе як процес навчання, так і найперші можливості  самоосвіти і формування особистості. Набирає силу дистанційна педагогічна діяльність (організація  дистанційних семінарів, конференцій, робота з аспірантами, олімпіади,  вікторини і т.ін.).

Кажучи про дистанційну форму освіти, слід мати на увазі створення  єдиного інформаційно-освітнього простору для навчального процесу, куди  слід включити різноманітні електронні джерела інформації (мережеві теж):  віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні  навчальні посібники, кіберкласи.

Коли мова йде про дистанційне навчання, слід мати на увазі  наявність у системі викладача, навчального матеріалу у різних формах та  студента. Це взаємодія викладача та студента через навчальний матеріал. Звідcи витікає головне в  організації дистанційної форми навчання – створення своєрідних за формою і змістом навчальних курсів на електронних носіях,  розробка дидактичних основ дистанційного навчання, підготовка  педагогів- координаторів, які супроводжують процес навчання і керують ним.

Дистанційна форма – це не синонім заочної  форми навчання тому, що тут передбачається постійний контакт з  викладачем, з іншими студентами кіберкласу, імітування усіх видів очного  навчання, але за специфічними формами. Як наслідок, потрібні теоретичні  проробки, експериментальні перевірки, серйозні науково-дослідні роботи.

Це повинні бути викладачі з  універсальною підготовкою, які володіють сучасними педагогічними та  інформаційними технологіями, психологічно готові до роботи зі  студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі.

У дистанційному навчанні викладач керує процесом використання технологій, створює нові навчальні засоби для збагачення певної педагогічної технології і підвищення результату навчання у напрямку самовдосконалення тих, хто навчається. В цілому, використовуючи якнайбільше новітні досягнення роботи з інформацією, процес відбувається у постійному співробітництві. Воно є головною запорукою успішності.

У численних публікаціях зарубіжних викладачів і дослідників з питань дистанційного навчання (або ще e-learning) на етапі 2002 р. відзначається, що головними активними силами у цьому процесі зараз виступають викладач як проектувальник, чинник і керівник навчального процесу, інформація як засіб і наповнення процесу і співробітництво як спосіб організації навчальної діяльності.

Резюме

Дистанційне навчання – це форма, що базується на використанні різних педагогічних технологій, включаючи можливості інформаційних технологій як носіїв інформації для її доставки і переробки і комунікаційних технологій для організації взаємодії і співробітництва у навчальній діяльності. Останнім часом погляд на сутність дистанційного навчання дещо змінився у бік акцентування ролі викладача як керівника і коректора процесу, який перебуває у стані удосконалення і постійного розвитку під впливом результатів діяльного співробітництва з переробки знань в особистісну діяльність студентів.