Print bookPrint book

ЗАНЯТТЯ 4. СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Тема 4

Site: Навчальний сайт ХНАДУ
Course: 3-Правознавство (Остапенко О.Г.)
Book: ЗАНЯТТЯ 4. СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ
Printed by: Guest user
Date: Tuesday, 21 January 2020, 11:21 PM

ТЕМА 4.1 СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

1. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Судову владу України складають суди загальної юрисдик­ції та Конституційний Суд України.

В Україні судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Статус судової влади в Україні визначається такими норма­тивно-правовими актами: Конституція України, Закон України «Про судоустрій України і статус суддів» від 7 липня 2010 р. та Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р.

Конституційні засади (принципи) правосуддя закріплено у ст. 129 Конституції України:

законність - цей принцип є вихідним для функціонування будь-якого державного органу. Сутність цього принципу стосовно судової влади полягає у тому, що судді при від правленні правосуддя повинні діяти лише у межах та у спосіб, що визначені законодавством України. Інакше кажучи, у своїй діяльності суддя повинен керуватися лише вимогами закону;

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом означає, що рішення суду не може ґрунтуватися на дискримінації. Інакше кажучи, суд не може встановлювати будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ет нічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

2) забезпечення доведеності вини - означає, що вирок суду повинен ґрунтуватися не на припущеннях, а на незаперечних доказах. Цей принцип випливає із ст. 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - у процесі судового розгляду справи сторони (захист та обвинувачення) мають рівні процесуальні можливості щодо збирання доказів та їх використання для пошуку істини;

4) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором - відповідно до ст. 121 Конституції України, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з функцій прокуратури. Прокурор зобов'язаний обґрунтувати необхідність застосування кримінального законодавства до підсудного на підставі зібраних доказів;

5) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами - розгляд справ у судах відбувається відкри то, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Про ведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з до­зволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду - усі учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення з метою виправлення судової помилки та прийняття вірного судового рішення;

7) обов'язковість рішень суду - судові рішення, що на брали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації. За принципом спеціалізації виділяють господарські, адміністративні та інші суди, визначені законодавством України як спеціалізовані. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. Систему судів загальної юрисдикції складають:

  1. Верховний Суд України;
  2. вищі спеціалізовані суди;
  3. апеляційні суди, Апеляційний суд України;
  4. місцеві суди.

Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. було передбачене функціонування Касаційного суду

Місцеві суди. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Повноваження місцевого суду:

1) місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності;

2) місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення;

3) місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Повноваження апеляційних судів .

Апеляційні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження Верховного Суду.

Верховний Суд України:

1) розглядає у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуаль­ним законом;

2) переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами;

3) дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики;

4) у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду;

5) дає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину;

6) надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

7) звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів;

8) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства;

9) у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у зносинах із судами інших держав;

10) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Судова система України

t

Вищі спеціалізовані суди.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України. Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад судових палат вищого спеціалізованого суду формується за поданням голови суду. У вищому спеціалізованому суді для вирішення організаційних питань діє президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії відповідно до цього Закону. Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду.

Повноваження вищого спеціалізованого суду.

Вищий спеціалізований суд:

1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику;

3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та зако­нів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд України.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховий Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п'яти років.

У складі Верховного Суду України діють:

  1. Судова палата у цивільних справах;
  2. Судова палата у кримінальних справах;
  3. Судова палата у господарських справах;
  4. Судова палата в адміністративних справах.

У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду України. У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України, законодавством України. При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада. Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань. Верховний Суд України знаходиться у місті Києві.

ТЕМА 4.2 ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

2. ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

а) ПРОКУРАТУРА

Органи прокуратури являють собою систему прокурорів і відповідно прокуратур з підпорядкуванням вищестоящому прокурору і Генеральному прокурору.

Система органів прокуратури:

1. Генеральна прокуратура України;

2. прокуратура Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних); військові прокуратури регіонів і Військово-Морських Сил, Чорноморського флоту;

3. місцеві прокуратури (міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них), військові прокуратури гарнізонів.

Функції прокуратури:

1. підтримка державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім цього, відповідно до Перехідних положень Конституції України до прийняття відповідних законів прокуратура продовжує здійснювати функцію попереднього слідства і функцію загального нагляду (нагляду за додержанням і застосуванням законів).

б) МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ ТА АДВОКАТУРА

Органи юстиції традиційно відносять до правозастосовчих органів нашої держави.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, що є центральним органом виконавчої влади в Україні. Правову основу діяльності органів юстиції складають Конституція України, закони України “Про державну виконавчу службу” , “Про нотаріат” , Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України, Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських управліннях юстиції й інші нормативно-правові акти.

До завдань органів юстиції щодо здійснення професійної діяльності по наданню юридичної допомоги можна віднести:

• розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

• державну реєстрацію нормативних актів органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, що торкаються прав, свобод і законних інтересів громадян чи носять міжвідомчий характер, ведення реєстру цих актів, надання інформації з бази даних реєстру;

• легалізацію всеукраїнських, міжнародних і місцевих об'єднань громадян, реєстрацію політичних партій, міжнародних громадських організацій, неурядових організацій іноземних держав в Україні і їхньої символіки, контроль за дотриманням ними положень їх статутів;

• сприяння розвитку юридичних статутів, здійснення державної реєстрації юридичних осіб і реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави майна;

• надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг по складних питаннях правового характеру;

• забезпечення підготовки відповідних документів і представництво інтересів держави в Європейському Суді по правах людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направлення спостерігачів у місії по контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина;

• організацію розгляду звернення громадян з питань, що належать до компетенції органів юстиції, виявлення й усунення причин, що породжують скарги громадян.

Одним з основних напрямків діяльності органів юстиції є діяльність, спрямована на виконання рішень (вироків), постанов судових органів. При цьому органи юстиції вживають заходів по своєчасному, повному і неупередженому примусовому виконанню рішень судових органів.

Міністерство юстиції очолює міністр, якого за поданням Прем’єр-міністра призначає Президент України.

При Міністерстві юстиції також діє Уповноважений по справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Уповноважений представляє Україну під час розгляду справ про порушення нашою державою положень Конвенції, а також інформує про виконання Україною рішень Комісії і Суду; вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про усунення порушень положень Конвенції, недопущення таких порушень у майбутньому та ін.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріату і реєстрації актів громадянського стану. Повноваження цих органів визначені в Законі України “Про нотаріат” , у Сімейному кодексі України й в інших нормативно-правових актах.

Відділи реєстрації актів громадянського стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції проводять реєстрацію юридичних фактів, таких як: народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміна прізвища, імені, по батькові, приймають і розглядають заяви громадян про внесення змін, доповнень, поновленні, а також анулюванні записів актів громадянського стану та у встановленому порядку зберігають книги актів.

У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату - системі органів і посадових осіб, на яких покладений обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України “Про нотаріат” , для надання їм юридичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є засвідчування безперечних прав, безперечних фактів та здійснення інших дій, що випливають з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб. Діяльність нотаріату спрямована на охорону і захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на попередження правопорушень шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади.

Завдання:

  1. Розробка законопроектів.
  2. Забезпечення організаційної діяльності судів.
  3. Координація діяльності спрямованої на надання правової чи юридичної допомоги населенню й удосконаленню правової роботи в народному господарстві.

Функції:

  1. Розробка законопроектів.
  2. Робота по систематизації законодавства, підготовка пропозицій про кодифікації.
  3. Здійснює легалізацію політичних партій, всеукраїнських і міжнародних об'єднань громадян, що діють на території України.
  4. Забезпечення організаційної діяльності судів.
  5. Організовують роботу установ нотаріату, РАГСу та об’єднань адвокатів.
  6. Видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичних прав.

Адвокатура – це добровільне, професійне громадське об’єднання, покликане сприяти захисту прав і свобод, представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу допомогу.

Адвокатом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи зі спеціальності юриста чи помічника адвоката не менше ніж два роки, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, відкривати адвокатські фірми, контори й інші адвокатські об'єднання, що діють відповідно до закону і статутів адвокатських об’єднань.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, Службі безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, що має судимість.

Він має право:

1. представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб з їхнього доручення у всіх органах, на підприємствах, в установах і організаціях, у компетенцію яких входить вирішення відповідних питань;

2. збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема запитувати й одержувати документи чи їхні копії від підприємств, установ, організацій і об'єднань, а від громадян – за їх згодою, знайомитися на підприємствах, установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

3. одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

4. доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб і відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

5. бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення про суть клопотань і скарг.

Адвокати здійснюють наступні види діяльності:

  • дають консультації і роз’яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки по законодавству;
  • складають заяви, скарги й інші документи правового характеру;
  • засвідчують копії документів по справах, які вони ведуть;
  • здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами і юридичними особами;
  • надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;
  • здійснюють правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законом.

При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог діючого законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення. Законом України “Про адвокатуру” передбачені й інші обов’язки адвоката.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності (ст. 4 Закону).

Закон “Про адвокатуру” передбачає гарантії адвокатської діяльності. Зокрема, забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимога від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що складають адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Документи, зв’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвоката в зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції суду.

в) МВС. МІЛІЦІЯ

МВС – це центральний орган виконавчої влади, що координує і забезпечує проведення в життя політики в сфері охорони і захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства від протиправних посягань.

Функції:

  1. Забезпечує реалізацію державної політики по боротьбі зі злочинністю.
  2. Організовує охорону суспільного порядку.
  3. Організовує здійснення оперативно-розшукової діяльності.
  4. Забезпечує боєздатність внутрішніх військ.

Міліція - державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Завдання:

  1. Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів.
  2. Попередження і припинення правопорушень.
  3. Охорона і забезпечення громадського порядку.
  4. Виявлення і розкриття злочину, а також розшук осіб, їх що вчинили.
  5. Забезпечення безпеки дорожнього руху.
  6. Захист власності від злочинних посягань.
  7. Виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень.
  8. Участь у наданні соціальної і правової допомоги громадянам.
  9. Сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених на них обов’язків.

Функції міліції:

  1. Адміністративна.
  2. Профілактична.
  3. Оперативно-розшукова.
  4. Кримінально-процесуальна.
  5. Виконавча.
  6. Охоронна (на договірних засадах).

Структура міліції (структурні підрозділи):

  1. Кримінальна.
  2. Транспортна.
  3. ДАІ.
  4. Охорони.
  5. Спеціалізована.

г) СЛУЖБА БЕЗПЕКИ України (СБУ).

СБУ - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку.

СБУ підлегла Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Завдання СБУ:

1. захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, державних інтересів і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, від посягань з боку окремих організацій, груп чи осіб;

2. попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності в сфері управління та економіки і протиправних дій, що безпосередньо містять загрозу життєво важливим інтересам країни.

Система органів СБУ:

  1. Центральне управління СБУ;
  2. підлеглі йому регіональні органи;
  3. Служба Безпеки Автономної Республіки Крим;
  4. органи військової контррозвідки;
  5. військові формування;
  6. науково-дослідні, навчальні та інші установи СБУ.

Організаційна структура СБУ визначається Президентом України.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Контрольні запитання:

1. Судова система України.

2. Правовий статус Конституційного Суду України.

3 . Статус прокуратури України, її функції.

4 . Правовий статус Міністерства внутрішніх справ України, його завдання.

5. Правове регулювання діяльності міліції.

6. Правовий статус Міністерства юстиції України.

7 . Правовий статус адвокатури.

8 . Поняття нотаріату.

9 . Правовий статус Служби безпеки України.